Юрій Дерев’янко‚ коли на з’їзді партії „Воля” його висували кандидатом у президенти України‚ розповів‚ що коли вродилася його доня, він почав думати‚ у якій країні вона буде жити. На цьому зібранні були відносно молоді делеґати, їхні малі діти‚ тому для усіх було цікавим‚ у якій країні вони будуть жити.
Цей випадок нагадав спомини деяких галичан про часи‚ коли прийшли у західну Україну більшовики в 1939 році. Тоді існувала певна частка непевности. Не було великих надій‚ бо „Країна рад” по той бік Збруча була відома своєю бідністю та терором. Але Польща теж не симпатизувала українцям. Дехто поїхав у той час до Києва і Харкова, щоб краще пізнати „майбутнє”.
Ось така Софія Парфанович‚ відома лікарка і письменниця‚ поїхала до Києва у службових справах у 1940 році. Її розчаруванню не було меж. Правда‚ були й такі‚ котрі гарно жили як талановитий віршороб Павло Тичина‚ який славив партію комуністів. С. Парфанович познайомилася з ним у той час. Але звичайний народ жив дуже погано.
Микола Лебедь‚ який після арештів Степана Бандери і Ярослава Стецька виконував функції голови Проводу ОУН‚ для американського іміґраційного бюра на початку 1950-их років пояснив чому ІІІ Великий Збір ОУН з 1943 року зокрема взявся за соціяльні та економічні питання: „Соціяльно-економічні питання були впроваджені членами центральних та східніх областей України та тими членами з західних областей‚ котрі працювали і жили у тих східніх областях. У той час для членів ОУН та взагалі населення західної України вистачало боротися за українську державу, але у центральних і східніх областях народ хотів знати‚ за яку вільну Україну вони борються“.
Це найбільш суттєве питання сьогоднішнього дня. У виборах президента України братимуть участь понад 30 кандидатів з різними намірами. Деякі дійсно мають надію на перемогу, інші просто висуваються для реклями – власної або партійної. Більшість‚ мабуть‚ окрім найбільш одіозних проросійських типу Юрія Бойка‚ висуватиме патріотичні гасла. Сам діючий Президент Петро Порошенко проголошуватиме найбільш патріотичні гасла з огляду на його недавні заслуги‚ зокрема у духовній площині. Юлія Тимошенко висуватиме гасла популізму. Володимир Зеленський гратиме на повну пару ролю слуги народу. Всі матимуть свою публіку.
До найважливіших питань належить наскільки даний кандидат здатний обдурити народ. Найбільш певна себе у цьому Ю. Тимошенко. Її політична кар’єра при владі, а також в опозиції багатогранна. Одначе найбільше мене турбує її нещирість. Зокрема у деклярації про доходи‚ поданій у зв’язку з реєстрацією кандидатом‚ вона показалася чи ненайбіднішою. Ніхто цьому не повинен вірити. Категоричність П. Порошенка супроти Москви похвальна‚ але не його бізнесові контакти з особами‚ близькими до Москви. Щодо В. Зеленського найбільше турбує очевидний брак досвіду. Він чи не маріонетка одного чи двох з олігархічних махінаторів виборів. Інші скромніші кандидати типу Анатолія Гриценка, Ігоря Смeшка, Валентина Наливайченка, Ольги Богомолець, Юрія Дерев’янка чи не взагалі без найменшого шансу.
Рятує Україну‚ мабуть‚ система двох турів. Набравши заледве 15 відс.‚ ніхто не може стати президентом. Одначе навіть другий тур не забезпечує кращу майбутність країни‚ бо президентом країни‚ безперечно‚ буде олігарх, правдоподібно П. Порошенко чи Ю. Тимошенко. А народ залишиться бідним.
Недавно завершився судовий процес над Віктором Януковичем з вироком 13 років ув’язнення (хіба віртуального) в основному за державну зраду. Вирок ніколи не виконуватиметься. В міжчасі ще може бути апеляція В. Януковича до Европейського суду людських прав. Суд над В. Януковичем запишеться в історії‚ як ще один фарс в історії держави. Хібащо він стане початком серйозного притягнення до відповідальности його співпрацівників, включно з друзями та співробітниками також П. Порошенка і Ю. Тимошенко.
Генеральна прокуратура України розглядає кримінальні звинувачення проти Віктора Медведчука у державній зраді. В. Медведчук належить до друзів Ю. Тимошенко, П. Порошенка і Володимира Путіна. Коли б відбувся дійсний суд над В. Медведчуком під дійсним його арештом, тоді Україну можна було б уважати нормальною. А за В. Медведчуком повинні піти й інші. Іспитом буде не результат виборів в першій чи другій турі, а щойно поведінка переможця виборчого процесу. Щойно тоді переможцем може стати народ!
Ню-Йорк