НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ. – У вересні 2000 року на пагорбах старого Новгород-Сіверського передмістя – козацької Покровщини відбулось наше знайомство з Марією Фішер-Слиж. Патріотична жінка, не переймаючись роками, періодично навідувалась на рідну землю з Канади, опікуючись низкою гуманітарних, просвітянських та благодійних проєктів. Від 1991 року вона здійснила кілька десятків подорожей літаками на терени своїх пращурів.
Разом з очільником обласного осередку „Просвіти“ журналістом Василем Чепурним та відомим літератором та політичним в’язнем СРСР з Сосниці Миколою Адаменком, які супроводжували гостю з Канади, ми вивчали історію Новгорода-Сіверського та його околиць. Відтоді моя пам’ять надійно зберігає міркування відомої меценатки з Торонто щодо сили української історії та її поради стосовно використання цього чинника у формуванні свідомости підростаючих поколінь.
Особливі враження на гостю справляли розповіді про українських достойників, які залишили слід на Новгород-Сіверщині. Ми піднімались на мури Спасо-Преображенського монастиря‚ згадували Івана Мазепу, називаючи приклади батьківської опіки гетьмана.
Життя у Сіверському краї було серйозно попсоване (та й сьогодні маємо залишки цього лиха) „рускім духом“. Скільки є табличок російською мовою на крамницях! А ще більше вулиць з іменами комуністичних вождів! М. Фішер-Слиж бачила це‚ сумувала, але водночас надихала нас до позитиву. Мовляв, зміцнення України попереду! Отож, наша приятелька з Торонта, не переймаючись тодішнім засиллям „чужинського“ чинника, встигла закохатись красою Наддесення, яку змогло презентувати гості місто козацької слави.
М. Фішер-Слиж оглянула Козацькі пагорби під Команем, піднялась до Пам’ятного Хреста Іванові Богуну‚ слухала розповіді про сусідні козацькі села. Вона подарувала кілька книжок та матеріялів, зібраних дітьми українців у Торонто своїм ровесникам на Сіверській землі.
У своїх спогадах вона написала: „Здобуття Україною незалежности я сприйняла як особисте щастя. У неї вірилося і не вірилося, адже ми так довго цього чекали. Я їхала тоді вперше до України з великим хвилюванням: яка вона, моя Батьківщина? Які в ній люди? Як зустрінуть мене? Радянська влада зробила свою справу – у містах люди здебільшого розмовляли російською мовою, і це чи не найбільше вразило і засмутило. Але мені пощастило познайомитися і з справжніми патріотами, людьми, які щиро хочуть добра для України“.
Подібне М. Фішер-Слиж пережила й на Чернігово-Сіверській землі. Поїздка до руїн Покровського храму Івана Мазепи у Дігтярівці її вразила. Ми стали свідками, як закордонні українці, не очікуючи пробудження місцевих благодійників (яких, до речі так і не виявилось!) узялися за добру справу. Серед пожертв на реставраційні роботи був внесок М. Фішер-Слиж. Вона активно ширила у світі закордонного українства інформацію про події у Новгород-Сіверському. А ще була допомога міжнародній Батуринській археологічній експедиції впродовж років.
Наше листування тривало 12 років. М. Фішер-Слиж передала багато книжок, зібраних для бібліотек Новгород-Сіверщини. Підключила до допомоги нужденним Суспільну службу Торонто. З її підтримкою ми проводили конкурси, екскурсії‚ мали потужне забезпечення цікавою та змістовною літературою. Мені випала нагода дарувати від її імени українські книжки до районної та міської бібліотек, до сільських та шкільних книгозбірень.
М. Фішер-Слиж запропонувала мені‚ на ту пору вчителеві історії та географії у школі‚ взятися за написання книги про рідний край. Патріотка стала головною меценаткою проєкту. Так народилась у 2009 році книга „Подорож Новгород-Сіверським Подесенням. Краєзнавчі етюди“.
Після ознайомлення зі свіжим виданням М. Фішер-Слиж запропонувала взятись за нову роботу‚ поміркувати у книжці про наслідки зросійщення Новгород-Сіверщини‚ події большевицького перевороту, національно-визвольних змагань 1917-1921 років на Новгород-Сіверщині, про героїв, які піднялись до спротиву комуністичній владі.
Я завершував роботу над новою книгою, коли дізнався про смерть М. Фішер-Слиж. Йшов лютий 2012 року.
Марія Слиж була членкинею Пласту, допомагала фінансово пластунам Львова, Києва, Симферополя. Її діяльність у цій царині була відзначена срібною відзнакою св. Юра.
Борис Домоцький – вільний журналіст, політик‚ історик, закінчив Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка.