Міністерство закордонних справ (МЗС) Німеччини виступило проти того, аби визнавати Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом. Петиція на інтернет-сторінці німецького Бундестаґу про визнання Голодомору в Україні геноцидом, яка з’явилася у травні цього року, набрала 56 тис. підписів – більше мінімально необхідної для розгляду кількости підписів 50 тис. 21 жовтня документ обговорювали на відкритому засіданні петиційного комітету Бундестаґу, членами якого є 28 депутатів із різних фракцій німецького парляменту.
МЗС Німеччини наполягає, аби петицію було відхилено з обґрунтуванням, що поняття геноцид не було визначене до 1951 року. Також МЗС нагадує‚ що, окрім українців, це штучно влаштований голод мав жертви в Росії, на Кавказі. Це безпідставні арґументи. Гітлерівський геноцид – Голокост – протиправні дії режиму націонал-соціялістів у Німеччині 1930-их років – відбувся до визначення цього поняття, то виходить‚ що його теж не було?
Петиційний комітет Бундестаґу може відхилити петицію, бо‚ мовляв, поняття геноциду тут використовувати не можна. Або передати петицію в МЗС з проханням врахувати її. Відбулося відкрите засідання петиційного комітету. Членами Петиційного комітету є 28 депутатів з різних фракцій німецького парляменту. Тепер вони опрацьовують матеріяли засідання.
Депутат парляменту Арнольд Фаатц вважає‚ що у Німеччині ніхто не хоче створювати нові теми для конфронтації з Росією. Але багато держав вже висловилися щодо свого ставлення до Голодомору, що це був геноцид. І зрозуміло, що голос Німеччини в цьому контексті мав би істотну вагу.
Настав час сказати своє слово й Німецько-українській комісії істориків‚ яка була створена в лютому 2015 року з ініціятиви голови Асоціяції істориків Німеччини, професора Мюнхенського університету Мартіна Шульце-Весселя. З українського боку її очолив проф. Ярослав Грицак. До комісії увійшли семеро науковців від кожної сторони.
Посол України в Німеччині Андрій Мельник закликав переформатувати цю комісію через її бездіяльність у питанні визнання Голодомору геноцидом. Посол А. Мельник подав запит до комісії й отримав офіційну відповідь, що більшість членів комісії схилилися до думки про те, щоб не висловлювати своєї позиції‚ оскільки це питання є швидше питанням українсько-російських, ніж українсько-німецьких відносин.
Варто пригадати‚ що впродовж усієї історії ХХ ст. Німеччина не те‚ що уникала конфронтації з Росією‚ а й мала дуже тісні зв’язки з нею. Двічі це обернулося світовими війнами – трагедією для усього людства. Невже й досі триває небезпечне загравання з країною-аґресором? Це вже відносини Росії з усім світом.