На початку грудня 2018 року я сів до літака‚ щоб відвідати санаторій „Трускавець“‚ про який чув схвальну думку.
З Києва до Трускавця поїхав потягом‚ який дещо розчарував‚ тому що стеля була дірявою і у вагоні йшов дощ. Причину з’ясувала провідниця одним лише словом: „Корупція!“‚ тобто гроші на направу даху виділяють‚ але до виконавців вони не доходять. Я вирішив з Трускавця повернутися на столичне летовище у затишному вагоні „люкс“‚ де не було дощу‚ але вбиральні у обох потягах залишили сумне враження. Ніби знову побував в СРСР.
Зате Трускавець щодня радував своєю незвичайною святковістю. Стару забудову міста делікатно доповнили новими спорудами‚ на вулицях заборонили рух авт‚ причепурили місто численними світловими композиціями.
Передовсім я пішов до міського музею‚ який розташувався у старовинній польській віллі. На жаль‚ трускавецький музей‚ який дбайливо зібрали і оформили у 1926-1929 роках Раймунд і Ян Яроші‚ Ярослав і Марко Сагани‚ радянська влада не зберегла‚ але в сучасній експозиції привертають увагу численні архівні фотографії з історії міста: лікувальні споруди‚ закордонні гості‚ місцеві діячі‚ навіть авта того часу‚ а також літографії художника Олександра Тітца. Свого часу „Свобода“ друкувала мистецькі світлини Лева Коленського‚ який підлітком вчився фотосправи у трускавецького фотомайстра.
Олександр Тітц. Центр Трускавця (1854 рік).
У давні часи в цих землах господарювали Коритки й Тустановицькі‚ основним заняттям яких був видобуток солі‚ аж до заборони його австрійською владою. Натомість поширилася слава лікувальних якостей солоної води і Юзеф Міцевський отримав дозвіл заснувати водолікарню. Місцеві джерела досліджував фармацевт Теодор Торосевич.
Село відвідували щороку понад 700 осіб‚ серед яких були й відомі‚ зокрема Іван Франко приїздив до вчительки Юлії Шнайдер‚ яку увійшла в літературу як Уляна Кравченко. Село ставало куротним містечком‚ розбудовувалося‚ прикрашалося віллами і парками.
Львівська майстерня шоколади в Трускавці.
Моє перебування в санаторії було приємним і корисним. Це й щоденне споживання цілющих вод „Нафтуся“ і „Софія“‚ до яких вела романтична алея‚ повна крамничок з місцевими виробами з вовни і дерева. Затишними виявилися місцеві кав’ярні „Старе мсто“‚ „Річки“‚ Львівська майстерня шоколади. Щодня у Палаці культури ім. Шевченка відбувалися концерти. Ми з дружиною відвідали концерт Назарія і Дмитра Яремчуків‚ гурту „Самоцвіти“. Мене‚ гостя з Америки‚ дивувала дешевизна товарів і послуг‚ обумовлена небагатим життям населення України.
В чеканні на пасажирів в Трускавці. (Фото: Левко Хмельковський)