Мій друг з Києва, генеральний директор кіностудії ім. Олександра Довженка, голова Спілки кінематографістів України та режисер багатьох фільмів та навіть актор у деяких Олесь Янчук нагадав мені, що у цьому році припадає 50 років від появи загально відомої кінострічки тієї ж кіностудії, відомого режисера і сценариста Юрія Іллєнка, у якій головні ролі відіграли відомий актор і, до речі, також співсценарист з Юрієм Іллєнком цієї стрічки Іван Миколайчук та відомий (хоча не у той час) актор Богдан Ступка.
Стрічка називається „Білий птах з чорною ознакою”. Дискусія велась навіть навколо самої назви, бо цей птах відносився до українського націоналіста, то у радянські часи більш відповідним було б „плямою” замість „ознакою”.
Сказати правду, я не з ентузіязмом поставився до перших моїх оглядин цього фільму. Одначе я щасливий, що послухав свого друга. Мушу признати, що неоднозначність мене приємно здивувала, хоча я мав нагоду запізнати і Ю. Іллєнка, Б. Ступку та дружину І. Миколайчука далеко пізніше.
Фільм мусів переходити цензуру за часів СРСР, але важливою хіба була і роля першого секретаря Центрального комітету Компартiї України Петра Шелеста, який підтримував цей фільм. Але не менш важливою була і тверда позиція режисера.
У фільмі показано українського націоналіста, одного з чотирьох братів, ролю якого вдячно зіграв Б. Ступка. Знавці та історики цього фільму писали, що І. Миколайчук, відомий вже в той час актор радянського кіно, виконавець головної ролі найбільш відомої у світі радянської стрічки „Тіні забутих предків”, писав сценарій, у якому діяв і персонаж українського націоналіста, більше того, І. Миколайчук писав сценарій з думкою, що саме він гратиме цю ролю. Натомість, як кажуть знавці, було вказано йому, що такий знаний актор не може грати неґативну ролю. Тому ролю брата-бандерівця було надано молодому акторові зі Львова Б. Ступці, і для якого ця роля стала його дебютом у кінематографії.
Іронія тут, як для мене, у тому, що фактично український націоналіст був героєм фільму і я не вважаю, що це тільки через мої „бандерівські окуляри”.
Сюжетна лінія фільму відбувається від 1937 року, коли румуни урядували на Буковині, а кінчається десь у 1944 року, коли радянські війська прийшли повторно на Буковину. Село зустрічало радянське військо з надією, але без щирої любови. Дівчина Дана погодилася вийти за радянського солдата, але утекла при першій нагоді. Любов’ю її життя є один з чотирьох братів, а саме український націоналіст, але при вдаваному шлюбі з ним вона бажає собі смерти, тому що він український партизан. Три роки вона волочилася по світі, поки не завагітніла і повернулася на село, де її зустрів отець і звернув увагу на її гріх, а вона відповіла, що покликання жінки є родити дітей – тобто радянський народ. Це повернення до радісного села під радянською владою, народження дітей для держави, божевільний піп, який береться до зброї, та гуманний радянський лікар, це все атрибути радянської пропаґанди.
Одначе героєм фільму у радянській реалії є український націоналіст-партизан. Б. Ступка у тій ролі почав свою кар’єру як великий актор, а вже відомий тоді І. Миколайчук зіграв радянського затятого приплентача і ця роля була відносно невдячною. Ю. Іллєнко, який керував цим процесом, дуже добре знав, що він робить. Безумовно, була важлива і особиста підтримка П. Шелеста. Це були часи дисидентського руху, початки революції, яка завершилася 24 серпня 1991 року.
Аскольд С. Лозинський,
Ню-Йорк