Анатолій Трембіцький. „Родинна династія Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів: просопографічний портрет (XVIII-ХХІ ст.)“. Хмельницький. Видавництво Стрихар А. М. 2019. 850 стор.
У монографії Анатолія Трембіцького розв’язана наукова проблема щодо створення колективного портрету відомих представників української родини, знакової в житті України та української діяспори Німеччини, Словаччини, США, Франції, Чехії. Розвиток вітчизняної історичної науки на сучасному етапі потребує створення сучасних історичних портретів цілих династій визначних науковців чи відомих українських діячів у контексті історично-культурного розвитку української громади в місцях осідку, створення праць про ролю і місце цих особистостей в історично-культурній спадщині українського народу.
Про визначні постаті цієї династії тривалі десятиліття було заборонено говорити. Цей проєкт, виконаний на належному науковому рівні, заповнює один із важливих секторів фундаментального знання про історичну ролю кожного зі значних особистостей в певну історичну добу. Досліджень життя та діяльности найкращих представників цієї славної української родини не проводилось. Тоталітарні радянський та чехословацький режими наклали на неї ідеологічний штамп „українські буржуазні націоналісти“.
Монографія складається з шести розділів і 22 підрозділів, які збалянсовані за обсягом, логічно доповнюють один одного та загалом забезпечують комплексний підхід щодо висвітлення історії життя та діяльности багатьох членів родини.
Володимир Чехівський (1876-1937) був депутатом 1-ої Державної Думи Російської імперії від Київщини, членом Революційної Партії та Української Соціял-Демократичної Робітничої Партії, членом Подільської та Одеської „Просвіти“, членом Центральної Ради, директором Департаменту Віроісповідань з правами міністра у гетьманському уряді, головою Комітету Охорони Республіки, прем’єр-міністром та міністром закордонних справ Директорії доби Української Народної Республіки, дорадником Митрополита Василя Липківського, учасником Першого (1921) та головою Другого (1927) Всеукраїнських Православних Церковних Соборів Української Автокефальної Православної Церкви, автором близько 30 богословських праць. Він працював вчителем в Черкаському духовному училищі та в Черкаській чоловічій гімназії, був головою ради лекторів Кам’янець-Подільського українського народного університету, викладачем ряду навчальних установ. Розстріляний 3 листопада 1937 року за рішенням особливої трійки в урочищі Сандармох у Карелії.
Олена Чехівська, дівоче прізвище Сіцінська (1882-1969) була активною учасницею українського національно-церковного руху, співзасновницею Об’єднання Українських Жінок у Німеччині (1947-1949), членкою Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, Союзу Українок Америки, Українського православного братства ім. Митрополита Василя Липківського та Товариства Подолян при Українській Вільній Академії Наук (УВАН), авторкою і співавторкою майже 170 статтей-гасел для енциклопедій української діяспори.
Володимир Січинський (1894-1962) – відомий дослідник і творець української архітектори, українського сакрального та ужиткового мистецтва, доктор філософії і професор Українського Вільного Університету, директор Університету Українознавства при УВАН в Ню-Йорку, член Об’єднання Мистців Українців в Америці та інших громадсько-просвітницьких і науково-мистецьких товариств, автор майже 700 праць, статтей, рецензій та понад 60 архітектурних проєктів.
Ярослав Січинський (1924-2015) був знаним архітектором, творцем і дослідником української сакральної архітектури, одним з керівників Кабінету дослідження Поділля ім. Юхима Січинського, згодом Товариства Подолян при УВАН і Товариства Українських Інженерів Америки, автором понад 20 архітектурних проєктів.
Вікентій Шандор (1907-2003) – доктор права, представник уряду Карпатської України при Чехословацькому уряді в Празі, заступник голови Державного Центру Української Народної Республіки, член публікаційно-інформаційної комісії Українського Конґресового Комітету Америки, дійсний член НТШ і Товариства Українських Правників в США, автор історії Закарпаття, споминів та понад 100 наукових статтей і розвідок на правничо-політичні та історичні теми.
Любиця Бабота (нар. 1944), знана філолог-україністка, професор Торонтського університету, знана дослідниця, авторка монографій та понад 300 наукових і науково-популярних статтей, розвідок і статтей-гасел для енциклопедичних та довідково-краєзнавчих видань про культуру й літературу Закарпаття.
У розділі „Родинні зв’язки та особистісно-індивідуальний потенціял членів родини“ А. Трембіцький розкрив спорідненість членів відомої української родини Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів, взявши за головний стрижень цієї династії одного із найвизначніших її членів, знаного українського історика, протоєрея Євфимія Сіцінського. Його нащадки зробили вагомий внесок у розвиток і збереження історії та культури українського народу, виступили творцями та захисниками української національної ідеї, за що майже всі переслідувалися та неодноразово були репресовані.
Частково автор висвітлив життя таких представників родини, як Віктор, Микола та Олекса Чехівські, Михайлина Січинська, Марґарета Бабота, подав біографічні відомості та дані про діяльність інших національно свідомих членів родини, що в цілому дало можливість створити її колективний портрет родини шляхом послідовної реконструкції життя та діяльности цих особистостей.
Автор висвітлив їхню педагогічно-освітню діяльність у державних, громадських, приватних і церковних закладах освіти Канади, Німеччини, Словаччини, США, України, Чехословаччини. Також автор охарактеризував ролю членів династії у творенні та розбудові української музейної, бібліотечної, видавничої, енциклопедичної, бібліографічної та пам’яткоохоронної справи в місцях свого проживання.
Монографія А. Трембіцького є першим спеціяльним ґрунтовним дослідженням щодо комплексного вивчення представників відомих українських родин Сіцінських-Чехівських-Січинських-Шандорів у національно-культурному житті України та діяспори впродовж XVIII-XXI ст.
З питань придбання книги можна звернутися до її автора на електронну адресу: [email protected].
А. Трембіцький – старший науковий співробітник, доцент катедри права та правоохоронної діяльности Хмельницького інституту Міжреґіональної академії управління персоналом, Почесний краєзнавець України.
Про автора: Олександр Григоренко – доктор історичних наук, був доцентом Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, професором Національної академії прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, завідувачем катедри Хмельницького національного університету, тепер на пенсії. Автор 430 наукових досліджень.