Посадова особа Державного департаменту США заявила: „Немає необхідности в нових санкціях шодо Росії“. Можливо, за нормальних обставин таке обґрунтування щодо фактичного порушення чинного закону звернуло б більше уваги. Проте американські засоби масової інформації та громадська увага майже відразу ж зосередилась на одкровеннях республіканського голови Комісії з розвідки США, зокрема про Федеральне Бюро Розслідувань.
Протидія противникам США через санкції – це закон, підписаний Президентом Дональдом Трампом 2 серпня 2017 року. Він надає Президентові США набагато менше гнучкости, ніж у минулому, для того, щоб маневрувати на введенні санкцій.
Це останнє „маневрування“ щодо Росії з боку Д. Трампа викликає занепокоєння. Воно також виявляє примирливе ставлення Д. Трампа до Росії та майже жорстку зневагу до верховенства права, навіть до закону, який він підписав, хоча, можливо, і неохоче.
Санкції проти Росії були введені після вторгнення Росії в Україну та втручання Росії в президентські вибори в США в 2016 році. Поведінка Росії в інших місцях (замовчування використання сирійських хемікалів проти цивільного населення, европейські вибори тощо), безумовно, не допомогла російській справі. Російська „погана поведінка“ в Україні погіршилася. Все більше людей вмирають на війні в східних реґіонах України. Росія в Криму поводиться жахливо, починаючи з порушень прав людини до спроб знищити кримських татар як організовану політичну силу. І це було проіґноровано у позиції, прийнятій Адміністрацією Д. Трампа, яка подала список 200 російських олігархів та чиновників, які вважаються частиною російського корупційного режиму. Існує додатковий список осіб, який залишається засекреченим.
Чому б не санкціонувати і не заморожувати активи цих осіб? Розсекречення лише змусить їх потурбуватися завчасно про захист своїх активів. Це дуже мало або взагалі нічого, щоб примусити їх до покаяння та реабілітації.
Постійна аґресія Росії справила глибокий вплив на міжнародне співтовариство. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про російську окупацію Криму, яка осуджує введення Росією своєї правової системи та надання свого громадянства українським громадянам Криму, російського іґнорування доручення Міжнародного суду справедливости щодо Криму, а також відмови Росії надавати доступ до Криму спостерігачів ООН з прав людини. Все це іґнорують Білий Дім Д. Трампа та Державний департамент США.
Коли немає стримування, Росія залишається нестриманою. Нещодавня згода надати оборонну зброю Україні, яка розглядалася деякими як прозріння Президента Д. Трампа у його відносинах з Росією, виявилася ілюзією. Недавня відмова від подальших санкцій теж викликає підозру.
Відмова від продовження санкцій відносно тих, хто веде бізнес із Росією, більше подібна на підтвердження звинувачень у зв’язках та співпраці з Росією, намагання перешкодити юридичним процесам.
Ню-Йорк