ДЖЕНКІНТАВН, Пенсильванія. – Серед українських організацій Америки почесне місце належить Злученому Українському Американському Допомоговому Комітетові (ЗУАДК), якого українці в США в розмовах люб’язно називають ,,ЗУДАК”. Це – та суспільно-харитативна установа, яка в непевних повоєнних роках уможливила десятки тисячам українських утікачів переселитись з біженських таборів в Німеччині та Австрії до Америки.
До їх числа входило багато провідних діячів українського життя на рідних землях і велика кількість палкої патріотичної молоді, на яких чигала Москва, знаючи, що скільки ударів не завдала б вона українському народові під своєю окупацією, політична еміґрація не дасть погасити пориву українців до самостійного та творчо-самобутнього життя. Завдяки ЗУAДК-ові ця хвиля отримала нове життя в умовинах, більш пригожих для їхнього інтелектуального й творчого самовияву та осягнення добробуту. А за нею такі можливості отримали й далі отримують нові хвилі українців, закинених долею у чужі сторони.
Вже 75 років ЗУАДК сумлінно сповняє цілі, для яких він був покликаний до життя в далекому 1944 році на Другому Конґресі УККА. На початках основним завданням було нести допомогу українським жертвам війни в Україні та на еміґрації (збірки на фонд ,,Брат братові”). З ходом часу форми допомоги й тим, кому призначалась допомога, модифікувались, а точніше – поповнювались, бо ЗУАДК завжди старався якнайкраще відгукуватись на нові виклики потреб українців незалежно від того, де б вони не знаходилися. Мабуть нема другої української установи чи організації в діяспорі, якій стільки українців завдячують потрібну поміч в час їхньої скрути.
Тому не дивно, що на 12 жовтня на відзначення 75-літнього ювілею ЗУАДК-у в Українському Освітньо-Культурному Центрі (УОКЦ) в Дженкінтавн, Пенсильванії, прибуло стільки представників інших українських організацій і вдячних членів громади, між ними члени екзекутиви Українського Народного Союзу, який цього року святкує своє 125-річчя.
Щоправда, управа та працівники ЗУАДК-у самі подбали про це відзначення, бо хоч благодійна діяльність видима багатьом людям, але не кожен знає, що провадить і займається нею установа, яка вимагає значний гурт глибоко альтруїстичних активістів і добровольців та постійний доплив фінансових датків і пожертвувань у формі різних речей, як наприклад одягу й лікарського обладнання. Ті пожертви уможливлюють ЗУАДК-ові продовжити існуючі проєкти та взятися за нові.
Різноманітність потреб людей в Україні вимагає в свою чергу й різновидність форм допомоги. Тут треба підкреслити, що ЗУАДК старається не просто давати людям якусь суму грошей, але придумати таку цілеспрямовану форму допомоги, яка би посприяла людям згодом стати самодостатніми в житті. Слід підкреслити, що управа ЗУАДК-у, яка повністю працює на громадських засадах, старається якнайменше витрачати на адміністративні справи, спираючись на вкладі добровольців, так щоб пожертви йшли майже виключно на призначену допомогу чи гуманітарні проєкти.
Напередодні самої програми вечора, гості мали нагоду насолоджуватися музичним виконанням струнного тріо, під проводом Віри Бойко (скрипка) та в складі Марка Степпер (альт) і Антоній Піролло (віольончеля), котрі ввели присутніх гостей в атмосферу родинного свята. А при тому, гості мали нагоду пригощатися незрівняно смачним печивом, приготовленим самими активістами ЗУАДК-у в додатку до різнородних закусками професійного кейтеринґ сервісу.
Передпрограмова прелюдія музичним виконанням струнного тріо, під проводом Віри Бойко (скрипка) та в складі Марка Степпер (альт) і Антоній Піролло (віольончеля). (Фото: Стефан Фартушок)
Знайомі голоси невтомної завідувачки бюра ЗУАДК-у Мотрі Бойко Вотерс та хорового соліста Ігоря Кушніра служили приємними сполучниками вечора, в якому перепліталися розповіді з історії
ЗУАДК-у, привіти її працівників із України та музичні виступи талановитих виконавців.
Митрополит УПЦ в США Антоній відкриває святкування молитвою.
Святкування удостоїв своєю присутністю найвищий ієрарх Української Православної Церкви в США, Митрополит Антоній, який розпочав свято вступною молитвою. Митрополит Української Католицької Церкви в США Борис Ґудзяк, хоч дуже хотів бути присутнім на святкуванню, через непердбачені обставини був змушений відмовитися в останій хвилині, тому завершальну молитву відмовив Єпископ УКЦ Андрій Рабій.
Слово-привіт від уряду України з признанням ЗУАДК-ові за його колосальну роботу на ниві допомоги Україні виголосив генеральний консул в Ню-Йорку, Олексій Голубов. В Україні глибоко оцінюють діяльність ЗУАДК-у, за що і організація і її голова були відзначені на високому державному рівні. Між іншим, тяжкі психологічні рани, які понесли учасники Майдану та воєнних дій на сході країни, а також їхні родини, помагає, хоч частинно, гоїти ЗУАДК своїми програмами, на які зібрано вже кілька мільйонів долярів.
Голова ЗУАДК-у Лариса Лозинська Кий передає історію організaції.
Повна заля учасників ювілейного святкування в УОКЦ уважно та в тиші, характерній залі університетського викладу, слухала цікаво представлену розповідь історії ЗУАДК-у, подану довголітньою його головою, д-ром Ларисою Лозинською Кий, доктор економії. Було багато, про що розказувати. Скільки лих і бід пережили українці в різних закутках світу за років існування ЗУАДК-у, стільки починів він розвинув на відповідь усьому тому – безперечно є чого подивляти й відзначати. Бо активність цієї установи говорить і за високу гуманність та глибоку чутливість українців до горя своїх земляків і традиційну готовість подати поміч навіть незнайомим людям.
Впродовж десятиріч свого існування ЗУАДК невтомно мобілізував фінансові спроможності українців Північної Америки для прерізних акцій допомоги. В перших десятиріччях це були головно для потерпілих від всяких катаклізмів – землетрусу в Юґославії, повеней, тощо.
Згодом ЗУАДК став організовувати акції, які би підносили економічний стан українців в країнах, де обставини не зовсім тому сприяли. Успішним прикладом цього був Земельний Фонд для українських хліборобів у Бразилії, що дав їм можливість придбати нові землі для господарювання або стати власниками піль, яких обробляли для великих землевласників.
Після відновлення української державности ЗУАДК створив ряд просвітницьких програм для піднесення національної свідомости дітей і старших, які живуть на територіях України, в яких русифікаційний тиск особливо потужний, калічуючи при тому душі та свідомість людей.
Велика шана належить вмілому керівникові ЗУАДК-у, яка не тільки з себе вельми вкладає в діяльність установи, але вміло наставляє та координує дії немалого гурту людей, які попри свої професійні та родинні зобов’язання знаходять час і сили посвятитись праці на допомогу іншим. Презентацію доповнювали висвітлені на екрані прозірки, що тільки частинно охопили багатогранну діяльність ЗУАДК-у.
Слово д-ра Л. Кий доповнили звіти-привіти керівників київського та львівського представництв ЗУАДК-у Віри Принько та д-ра Андрія Диди. Під цю пору більша частина одержувачів допомоги є мешканцями України, як також більшість проєктів ЗУАДК-у зосереджені в Україні. Енерґійні представники в Україні здійснюють велику роботу припильновуючи передачу допомоги, що покриває усі кутки України, і спостерігаючи за справним виконанням ЗУДАК-івських проєктів. Їхні обов’язки вимагають від них постійної рухливости та розумної координації. Кожний, навіть малий даток від жертводавців в США перетворюється в Україні у великий дар любови та підкріплення в житті, що глибинно трансформує життя понівечених долею або вадами при народженні людей. А серед них є багато дітей, яким здається, що світ волить про них забути, якби не той цінний вияв уваги і любови.
Зворушливий привіт зложив також голова Центру військового капелянства о. Степан Сус, який передав глибоку подяку ЗУАДК-ові від ветеранів бойових дій на російсько-українському воєнному фронті за організацію кілька сотень фінансових опікунів ветеранів, які знаходяться на шляху тяжкого повороту до нормального життя.
Надзвичайно приємну мистецьку насолоду дав фортепіяновий виступ віртуозів Анни та Дмитра Шелестів. Вражав гарний підбір творів, які вони виконали на цьому досить насиченому промовами й привітами святі: героїчна увертюра до опери Миколи Лисенка ,,Тарас Бульба”, мелодійно багатий, п’ятичастинний твір під назвою ,,Народні мельодії й танці” та чарівлива в’язанка українських пісень. У дальшій програмі вечора вони виконали популярну серед американців джезову ,,Рапсодію у стилі блюз” Джорджа Ґершвіна, який до речі походив від єврейських еміґрантів з України й не раз використовував у своїх творах українські народні мелодії. Гра молодого подружжя піяністів, здебільшого на чотири руки, відзначалася високою технічною майстерністю, витонченим естетичним виконанням й вишуканою експресивністю, що глибше узмістовувала твори.
Мистецький виступ фортеніяністів Анни і Дмитра Шелестів.
Мистецьку частину програми також збагатила перлина філядельфійської громади – чоловічий хор ,,Прометей” під дириґуванням Романа Кучарського та при фортепіяновому акомпаніяменті Ірени Пелех-Зварич. Хор виступив на святі з піснями ,,Ой, чого ти дубе” (слова С. Черкасенка, музика К. Стеценка) і ,,Грай, бандуро, грай!” (сл П. Воронька, муз. невідомого автора), а на самому кінці свята виконав молитву за Україну, ,,Боже Великий Єдиний”. До співу долучилися всі присутні, благаючи Господа завжди тримати нещасний наш народ в своїй опіці.
Чоловічий хор ,,Прометей” завершує святковий вечір грімким ,,Многая Літа” i молитвою за Україну ,,Боже Великий Єдиний”. (Фото: Стефан Фартушок)
На цьому місці варто згадати, що в час переселення з Німеччини ЗУАДК старався перевезти до Америки цілим складом кілька мистецьких колективів, які утворилися в таборах Ді-Пі. Серед них був, між іншим, театр славетного Володимира Блавацького, який ще довго після свого переїзду до Філядельфії продовжував ставити вистави високомайстерного виконання.
Відзначеними на святі були Методій Борецький, котрий понад 50 років є членом Ради Директорів і Екзекутиви ЗУАДК-у та провадив Інформаційним Бюром з 2004 року до 2018 року, і Люба Сілецька, котра понад 40 років є членом Ради Директорів і Екзекутиви ЗУАДК-у та провадила Допомоговою Комісією з 2000 до 2017 року, а далі є її дорадчим членом.
Спеціяльна подяка належиться святковому комітетові, а особливо його співголовам Христі Харині Сеник та Мирославі Мазурок Гил.
Задля того, щоб не пропала пам’ять про жваву благодійну діяльність ЗУАДК-у та взагалі українців Америки, готується ювілейна книга. В ній будуть ширше задокументовані поодинокі заходи, акції та проєкти, здійсненені впродовж останніх 75 років. Матеріял для книги, що носитиме назву ,,Співзвучні Акорди Тепла”, вже довшим часом підшукує і збирає Осип Рожка. Він і пише своєрідну літописну історію заслуженого ювілята – ЗУАДК-у. На цьому вечорі О. Рожка поділився деякими цікавинками, яких познаходив по різних архівах у ході своїх досліджень.
Відзначення ювілею ЗУАДК-у вже відійшло в історію, але попереду багато муравлиної праці на ниві гуманітарної допомоги. Лишається побажати всім керівникам, працівникам і помічникам-добровольцям ЗУАДК-у дальшої наснаги й витривалости в продовженні цієї важливої діяльности.