НЮ-ЙОРК. – 2 березня, після реабілітації на Фльориді‚ до Школи українознавства „Нова хвилька“ в Брукліні завітав військовослужбовець Микола Левкун. То була зворушлива зустріч для нього і для дітей, котрі перед від’їздом воїна на Фльориду ходили колядувати, щоб передати і свою пожертву на його протезування.
Прошите кулями тіло М. Левкуна складали протягом двох років. Йому довелось перенести 17 операцій. І тільки, коли у „Coney Island Hospital“ відновили розтрощене бедро однієї ноги, стало можливим припасувати і встановити протези обох ніг. Тепер він вчиться ходити і навіть жартує над своїми першими кроками.
Хлопці і дівчата задавали багато запитань про те, коли закінчиться війна і наскільки боєздатна армія України сьогодні‚ що таке „розтяжка“ і як він підірвався‚ чи вціліли тоді його побратими і що таке група спецпризначення, якою він, майор Національної ґвардії, керував і чи ходять такі групи на окуповані території.
„Чи не хотіли б Ви залишитись в Америці“?, – запитали у нього.
Майор М. Левкун відповів, що як військовий, який знає про війну не з книжок, навчає тепер молодих офіцерів в Академії Збройних сил України у Харкові, виїжджає на полігон, щоб готувати групи спецпризначення. А ще у нього в Україні сім’я: дружина, син і донечка, і він почувається повний сил, потрібний своїй країні у цей нелегкий час .
Такі зустрічі з воїнами-захисниками України відбуваються в школі не вперше. Кожного разу, коли приїжджають українські герої на реабілітацію, завдяки добровольчій організації „Revived Soldiers Ukraine“, дирекція та батьківський комітет стараються привітати їх у Школі українознавства, підтримати морально і скласти пожертви на їхнє відновлення.
Тут побували Сергій Білан, який втратив ногу і руку на війні з московськими окупантами, Євген Редька, котрий переніс кілька операцій на відновлення зору, Дмитро Котов, котрому встановили протези обох ніг і на них вже через рік він брав участь у маратоні у Вашінґтоні, розвідник Володимир Ковальський, який також втратив обидві ноги, підірвавшись на міні під час виконання бойового завдання, учасник Майдану Роман Линдов, якому не було ще й 20-ти років, коли він став учасником Революції Гідности.
Живе спілкування з воїнами-захисниками України неоціненне у вихованні патріотизму, любови до рідної землі та землі та землі їх батьків. Бо не з книжки, а від героїв діти чують: „Поки ти живий – ти можеш все! Україна захищає свою землю — вона переможе”.