Батьки говорили: „Люби людей, яких зустрінеш на дорогах свого життя“. Я й нині чую їх слова. Бачу їхні лиця‚ поорані віком і працею.
Нині я доживаю роки і йду тими дорогами, про які говорили вони. Іду з Богом, тому мені не важко і не страшно. Кланяюся великим і малим. Тим‚ яких знаю, тим, яких вперше бачу. Керую до них слово і долоні. Одні приймають, інші ні…
Я всіх вітаю і не сумно мені, бо пам’ятаю слова, покійного тата. Він говорив мені, що в чужині будеш зустрічати не лише друзів. Вони тобі будуть говорити те, що ти хочеш почути. Знай, що це баламути. Їх думка ворожою тобі буде. Але приймай їх, бо це також люди. Не приймати – гріх…
Зелена Ґура‚ Польща