КИЇВ. – Національна бібліотека України ім. Володимира Вернадського відзначила своє 100-річчя. Гетьман Павло Скоропадський 2 серпня 1918 року підписав закон про утворення Фонду національної бібліотеки Української держави. Уряд П. Скоропадського виділив на створення книгозбірні 500 тис. карбованців з Державної скарбниці. Жоден з наступних урядів (і радянських і вже за часів незалежности) такої щедрости на бібліотечну справу собі не дозволяв.
Нині головна бібліотека України, яку очолює Любов Дубровіна, головний науково-інформаційний центр держави і входить до числа 10 найбільших бібліотек світу. Обсяг фондів книгосховища – понад 15.5 млн. одиниць зберігання.
Тут є найповніше в Україні зібрання пам’яток слов’янської писемности й рукописних книг X-XIX ст., архіви і книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури, загальним обсягом близько 600 тис. одиниць зберігання. Великою гордістю бібліотеки є фонд образотворчих мистецтв, що містить понад 262 тис. репродукцій, листівок, плякатів, портретів. Головним є відділ україністики: довідково-інформаційний та документальний ресурс архівних, рукописних і друкованих джерел, створених в Україні або інших державах – про Україну, її історію, економіку, культуру.
Особливе місце у відділі займають твори діячів УНР, письменників і поетів „Розстріляного відродження“ – Миколи Хвильового, Валеріяна Підмогильного, Михаля Семенка, Миколи Куліша, Євгена Плужника, Григорія Косинки та багатьох інших, котрі вилучалися з продажу і бібліотек, їх суворо заборонялося не лише розповсюджувати, а й читати чи просто тримати вдома. Заборона поширювалася і на фундаторів бібліотеки. Проте завдяки самовідданій, жертовній праці колективу національної книгозбірні, всупереч вказівкам спецорганів, для нащадків були збережені їх твори, щоденники, архіви.
Тепер бібліотека налічує п’ять інститутів, зокрема, Інститут книгознавства, Інститут рукописів, 50 підрозділів (бібліотекознавство, книгознавство, архівознавство, біографічних досліджень, інформаційних технологій). Інтернет-портал книгозбірні щодоби відвідують 45-50 тис. користувачів.
Особлива категорія абонентів – інформаційні служби Верховної Ради України, Адміністрації Президента України і Кабінету Міністрів України. На національну ідею нині працює понад 800 співробітників книгозбірні.
У бібліотеці вперше в Україні створено „Міжнародний зведений каталог-репертуар української книги. 1798-1923“. Його складовою частиною є покажчик „Книга в Україні. 1861-1917: матеріяли до репертуару української книги“, що налічує близько 20 тис. позицій.
Керівник Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського Любов Дубровіна з виданням „Пересопницького Євангелія“.
З 1991 року багато видань, котрі хоч й не були заборонені, але й дозволені не були, теж „пішли в люди“: доробки майстрів українського слова – Пантелеймона Куліша, Михайла Драгоманова, чи твори Лесі України, які в радянський час особливо не популяризувалися. Тоді ж було створено рукописний відділ бібліотеки для збереження української мови, який нараховує 650 тис. документів, 400 тис. із яких відображають шлях України до своєї незалежности.
В довгій історії бібліотеки вистачало й трагічних сторінок. У пожежі 1964 року від вогню та води постраждали видання загального фонду та збірки періодики. На щастя, не зачепила стихія рукописи, стародруки та інші унікальні фонди, інакше маштаби втрат годі було б уявити.
Нині колектив не лише поповнює книжкові фонди, опрацьовує архіви, а й формує фонд електронних документів, каталоги й картотеки, забезпечує роботу інтернет-порталу, де кожен бажаючий може користуватися електронною бібліотекою „Україніка“.