ЧИКАҐО. – 12 квітня відбулося відкриття виставки „Великоднє диво“ з участю священиків, сестер, чисельної музейної громади. Головним доповідачем вечора був доктор богослов’я, настоятель парафії св. Йосафата у Манстері, Індіяна‚ о. Юрій Саквук.
Президент музею Лідія Ткачук привітала американських гостей, серед яких були студенти університету, реставратори, шанувальники мистецтва. Над формуванням експозиції, дослідженням історії окремих експонатів працювала куратор Марія Климчак, а також музейні співробітники Галина Парасюк та Тетяна Червінська.
Один з розділів експозиції присвячується мистецтву монастирського шитва XVIII-XIX ст. Музей завдячує меценатові д-рові Юрієві Подлуському з Чикаґо, який передав свою колекцію старовинних ікон та фелонів. Цікавою пам’яткою є плащаниця, справжній шедевр із зображенням Ісуса Христа після зняття його з хреста.
Про події визвольних змагань 1917-1921 років нагадує старовинна ікона з зображенням у центрі св. Архистратига Михаїла в колі святих. На реверсі є пам’ятне ґравірування на металевій пластинці про те, що ікону врятували від знищення більшовиками Українські Січові Стрільці. Місцева влада на знак подяки за звільнення Олександрівська (нині Запоріжжя) подарувала її Василеві Вишиваному (архикнязеві Вільгельму фон Габсбурґу). Ця безцінна реліквія сьогодні у музеї.
Важливою є ікона „Всіх скорботних радість”. Її сила приходить на допомогу в найтяжчих життєвих ситуаціях, сприяє зціленню душі та тіла, вирішує будь-які проблеми, дозволяє долати випробування, проявляти християнські чесноти.
Традиційні іконографічні прийоми християнського образотворчого мистецтва присутні в іконі „Благовіщення Пресвятої Богородиці”(ХІХ ст.‚ тип народної ікони). Також цікавими є коругви із зображенням Пресвятої Богородиці „Одігітрії“. Коругви були в одному із соборів Києва і датовані за словами д-ра Ю. Подлуського XVIII-XIX ст.
Колекція писанок Тараса Городецького з колекції Василя Татарина.
Особливістю є писанка, створена майстрами прикладного мистецтва України. Колекція, яка нараховує понад 300 рукотворів, є власністю колекціонерів сім’ї Олега Курила та сім’ї Василя Татарина (Чикаґо). Донька О. Курила Уляна Курило запросила однокурсників з North Western University‚ щоб показати їм красу рідного краю та приналежність родини до творення і зберігання шедеврів, а 11-літній син Олег зумів зацікавити учителів Рідної Школи ім. Василя Стуса і запросив учнів до музею та особисто розповідав про писанки.
Серед майстрів – писанкар-воїн Олег Кіращук. У його доробку – понад 15 тис. писанок. Писанкар добровольцем пішов на війну‚ воював у складі 128-ої гірсько-піхотної бриґади, пройшов через пекло дебальцівського котла, був поранений.
Зачаровують твори живописця Михайла Голютяка, дипломанта міжнародних конкурсів, народного майстра з авторською писанковою графікою. Народився Михайло Голютяк в Бучачі. Поруч у вітринах – писанки художниць, майстрів народної творчости Галини Коваленко, Марії Гоцуляк, Анни Славінської, Уляни Роман.
Є писанки Тараса Городецького, збережені В. Татарином. Життя писанкаря минуло, як спалах свічки. За свої 42 роки він настільки оволодів цим видом мистецтва, що став одним з найшанованіших майстрів-писанкарів не лише в Україні, а й у цілому світі. Музеї та колекціонери США, Німеччини, Чехії, Польщі прагнули мати у своїх збірках роботи Т. Городецького.
Спогади, повернення в дитинство, навернення до свого – у рушниках, вишиваних оберегах українства. У колекції дизайнерки Оксани Амброз-Трихти рушників чимало, але для Великодня вона вибрала якнайкращі. Колекціонерка подружилася з майстринями на Поліссі і Полтавщині, зібрала цікавий наочний матеріял, який використовується в декоративних побутових речах для оздоблення інтер’єру.