7 червня, 2019

Вивчаймо українську мову

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, член Національної комісії України з питань правопису відповідає на запитання читачів.

 

Якщо родовий відмінок однини іменників третьої відміни має закінчення -и (тіни, печи тощо), то як бути з матір’ю: матері чи матери?

Закінчення -и в родовому відмінку мають ті іменники третьої відміни, які закінчуються на -сть, -рть: радість – радости, честь – чести, молодість – молодости, чверть – чверти, смерть – смерти. А також іменники кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь: крови, любови, осени, соли, Руси, Білоруси. Решта закінчуються на -і.

 

Запитання від редакції: чому ви послідовно підтримуєте повернення цієї норми в правопис?

Вона дуже важлива, бо дає змогу відрізняти родовий відмінок від давального й місцевого.  Це по-перше, а по-друге, так писали наші клясики: „Поет не боїться від ворога смерти, бо вільная пісня не може умерти“ (Леся Українка). Так подано ці слова в „Словнику“ за редакцією Бориса Грінченка, який досі є одним із важливих мірил українськости лексики. Із цим нарешті погодилася й остання Правописна комісія. Додам лише, що багатьох уболівальників за долю української мови результати цієї праці розчарували, адже вони прагнули більших змін.

 

Чи правильні словосполуки був веселий, зробився лагідний, став злий? Чи все ж потрібно вживати орудний відмінок?

Між цими словосполуками є такий розподіл: коли йдеться про постійну ознаку, використовуємо називний відмінок: був веселий, був талановитий, був освічений.  Коли хочемо сказати, що хтось тільки набув чи набуває такої ознаки, використовуємо орудний відмінок: зробився злим, став лагідним тощо. Хоч у цих випадках можливий і називний відмінок.

 

Чому складні слова на кшалт адміністративно-правовий, міжнародно-правовий, публічно-правовий всюди пишуть із дефісом. Але ж за правописом має бути не так?

За правописом, потрібно писати саме з дефісом, про що свідчить „Український орфографічний словник“ (Київ, 2009).

 

Як ставитися до фемінітивів психологиня, докторка, майстриня, членкиня тощо. Чи є їм місце в сучасній українській літературній мові?

У літературній мові місце такі слова мають. Багато фемінітивів уже зафіксовано в словниках. Щодо решти – це питання часу.

 

Чи треба ставити кому в уривках тексту: вартістю мільйон гривень, висотою два метри?

Коми тут ставити не потрібно, але замість висотою два метри краще казати заввишки два метри.

 

Стійкість до чогось чи проти чогось?

Поширеніший варіянт – стійкість до чогось, наприклад, до иржі, до стресів, до морозів тощо.

 

Який прикметник більше пасує до назви залі, де перебувають глядачі – глядачева чи глядацька?

Найліпший варіянт – заля для глядачів. Рідше – глядацька заля.

 

Чи відбувається чергування в прізвищах на кшталт Дога, Подорога, Костомаха в давальному відмінку.

Звичайно. Дозі, Подорозі (як тривога – тривозі), Костомасі (як муха – мусі).

 

Як правильно писати і чи припустимі такі визначення: морозильна ларь, морозильна скриня в офіційних документах, на веб-сторінках магазинів, які продають холодильне й морозильне обладнання.

Морозильна ларь – неможливе. Цей іменник чомусь віднесений до жіночого роду, а якби було таке слово, воно мало б належати до чоловічого роду, але в українській мові його немає. А крім того, після р в кінці слова і складу ми ніколи не пишемо знака м’якшення. А варіянт морозильна скриня може бути.

 

Чи закономірне в українській мові слово охоронюваний, наприклад, у вислові охоронювані інтереси.

Слово досить незграбне, але замінити його покищо немає чим.

 

Надсилайте запитання на адресу [email protected]. Будь ласка, зверніть увагу, що проф. О. Пономарів користується Проєктом українського правопису 1999 року, тож слова на кшталт инший, варіянт, радости – це не помилки.

Коментарі закриті.