Сергій Мартинюк свої книги „Горджусь, що я українець“, „Народжені перемагати“, „Того, хто йде, важко спинити“, „Маю честь бути українцем“ подарував мені кілька років тому. Я читав їх неспішно, в перервах між нагальними роботами. Кожну із цих своїх книг С. Мартинюк супроводжував автографом – дружнім зверненням до мене як читача: „Друже! Справжня честь свідків не потребує!“, „Друже! Якщо не хочеш жити в темряві, запали вогник правди про Україну!“, „Друже! Бути українцем, не соромно. Соромно цим не пишатися!“, „Друже! Нам треба робити культ українця!“.
У цих зверненнях до читача вичитується ідейно-світоглядна позиція автора, формування якої прослідковується у його творах, передусім у бібліографічних нарисах книги „Того, хто йде, важко спинити“ та в книзі „Маю честь бути Українцем“. С. Мартинюк прагне пізнати, якого він роду, до якого народу він належить, чому, з яких причин, із чиєї сваволі була так ослаблена його і багатьох-багатьох українців національна історична пам’ять, пригнічена честь і національна гордість українців, чому серед нас так багато з’явилося манкуртів і чому кожен українець повинен повірити в себе і відчувати гордість за свою країну – за Україну.
Відкривається книга С. Мартинюка есеєм „Манкурт“, де він зрозумілою і переконливою мовою показує на промовистих прикладах, як народжуються зрадники і перевертні народу, досліджує причини Голодомору, тактику і стратегію московських вождів, спрямовану на знищення української державності і культури, і дає чітку й аргументовану відповідь „малоукраїнським історикам“, які пояснювали, що таким чином радянська влада хотіла захопити українське селянство в колгоспи.
Друге видання книги вийшло російською мовою, бо автор хотів бути почутим на рідній йому Одещині, значною мірою русифікованій імперською Москвою.
Сміливість С. Мартинюка і його принципову патріотичну позицію засвідчує й те, що він у перший же день російської аґресії, перебуваючи в Ірпіні, записався добровольцем із рішучою поставою допомогти оружно Україні в її війні із московитами.
Доброволець С. Мартинюк, позивний „Письменник“ став на захист рідного міста і всього Приірпіння з власною мисливською зброєю і вже 29 березня 2022 року брав участь у звільненні Ірпіня.
Книги С. Мартинюка – це передусім творчо успішне жадання провести читача власною драматичною дорогою до національного самоусвідомлення, і перейнятися імперативною необхідністю сформувати себе українським патріотом, національно свідомим, гордим Українцем, зайняти своє достойне місце в протистоянні російському аґресорові, в боротьбі за утвердження, за зміцнення незалежності України.
Микола Жулинський,
академік НАН України
Друкується з скороченнями