Basic HTML Version
сповнювали кожен прожитий день: жваво діяли різні курси, студент
ські лекторі ї, вокальні, танцювальні і драматичні ансамблі. Тобто,
дивізійники не просто збували час, а жили повнокровним, творчим
життям. Дві нижче подані пісні, „Мрійлива ніч" і „Весна не прийде",
- слова Ю. Форися, музика С. Гумініловича - народилися саме тоді,
в табірні роки:
Мрійлива ніч, як казка юних літ,
Вишиване зорями небо
-
безкрайнє небо.
Одна із них
—
райдужній самоцвіт
Прийшла в Різдвяну Ніч до тебе. ...
...Заснув табір... Куняють шатра в тьмі,
Спокій окутав все імлою - чарів дугою.
І тільки десь - далеко, наче в сні,
Несеться туга колядою. ...
... Різдвяна Ніч
-
казкова ніч,
Горить з висот Різдвяна Зірка.
До твоїх віч - замкнених віч
Сміється тільки смуток гірко...
З високих, синіх Апенін
Зійшла заквітчана весна.
Стопа торкнулася низин
І в зелень вбралася земля. ...
...Не прийде до мене вона,
Не прийде, бо дроти кругом,
Бо воля для неї свята -
Остапе для мене нездійсненим сном. ...
У травні 1947 року дивізійників „задротанців" перевезли до Англії.
Що брав зі собою у невідоме український вояк-дивізійник? Відповідь зна-
ходиму у вірші Б. Бори „Грудка землі":
Він поніс чужиною в імлі
У затисненій цупко долоні,
Наче скарб, сіру грудку землі,
Що на ній у прославі й хвалі
Гарцювали Хмельницького коні. ...
...В чужину він ту грудку забрав,
Що освячена кров'ю і потом,
Бо на ній його предок вмирав,
Бо у ній його прадідів кров,
Що лилася бурхливим потоком. ...
...А як вечір па землю спаде
І на небі запаляться свічі,
Він ту грудку на серце кладе
1 з вітчизною мову веде,
Мов лиш він і вона в споконвічі.
75