Basic HTML Version
Олексій КОНОВАЛ
НЕВИГОЙНА РАНА СТОРІЧЧЯ
Сімдесят років тому в Україні лютував страшний, зумисне організова
ний голод, від якого вмерло понад сім мільйонів нашого селянства. В ро
дині моєї матері з голоду вмерло дев'ять осіб: її батьки, брати, сестри,
дядько та тітка, що жили на хуторі на Полтавщині. Українська трагедія
1933 року не була стихійним лихом, спричиненим посухою, неврожаєм чи
іншими природними явищами. Цей голод був холоднокровно заплянова-
ний і здійснений московсько-комуністичним урядом Совєтського Союзу,
щоб відібрати майбутнє від української нації. Влада Кремля наклала на
українського селянина такі високі податки, які не було змоги виконати. В
селян забрали увесь харч, до зернини, прирікаючи їх на голодну зиму.
Архітектами голоду були насамперед Сталін, Каганович, Молотов та
менш їхні функціонери, кати українського народу.
За ці сімдесять років, що минули від часу голоду, виросло нове поко
ління українців. Для нього ті трагічні події 1933 року і не так відомі, і не
такі болючі, як для тих, що жили в ті нелюдські роки в Україні.
Тож відновімо у нашій пам'яті роки перед голодом, коли чужинці на
зивали Україну „країною, в якій мед і молоко течуть рікою".
Невдовзі після Першої світової війни постала Українська Народна Респу
бліка, проти якої виступили війною рівночасно білогвардійщина і червона
Москва. Новопостала українська держава не витримала чужої навали і при
пинила своє існування. З волі Москви Україна стала совєтською, але розпо
чатий процес відродження української нації не припинився. На початку 20-
их, в роки „нової економічної політики" (НЕП-у), ще ширше розгорнулося
відродження національного життя, економіки, культури, освіти, мови та ре
лігії. Почався розквіт української літератури та мистецтва.
Таке українське відродження занепокоїло імперіялістичну Москву, яка
не мала наміру втратити загарбані російськими царями землі. Уряд
Кремля вирішив якнайскоріше припинити українізацію та відродження
українського духу. В 1921 році розпочато „розкуркулювання", відбиран
ня землі та господарств від українських селян. Багатші родини вигнано
?.
хат, арештовано й вивезено в Сибір.
Колективізація вмотивовувалася ніби економічними та політичними
причинами. Мовляв, малі господарства не можуть дати державі належ
ної кількости продукції, і тільки великі, об'єднані забезпечать країну
харчами й уможливлять експорт зерна на Захід. Водночас червоні комі
сари висунули ще одну причину: колективізація потрібна для того, щоб
ліквідувати експлуататорську клясу, багате селянство, щоб визволити
бідняків від експлуатації. Хоч ніякої клясової боротьби в Україні не
59