Basic HTML Version
ною. Наприклад, щоб одержати неколючий кактус, він багато разів по
вторював до паростків: „Колючки вам непотрібні. Вам нема чого і кого
боятися. Я захищу вас". І це було сдиним, що він робив. Можна це вва
жати чудом, але сорт, відомий до того часу своїми голками, став рости
без голок і передав цю властивість своїм нащадкам. Тією самою мето
дою Ьурбанк вивів новий сорт картоплі, ранні сливи, різні сорти квітів,
плодових кущів і дерев, які дотепер носять його ім'я. І всього цього він
досягнув, просто розмовляючи з ростками, спілкуючись з ними, як з іс
тотами розумними. Факт цей, звісно, фантастичний, проте від цього він
не перестає бути фактом. І при цьому він далеко не єдиний.
На Кавказі, наприклад, давно відомо, що рослині якимось дивом
відомо, коли їй погрожують. В Абхазії мені селяни розповідали, як
вони чинять у випадку, коли дерева перестають давати плоди. Треба
як слід розгніватися, взяти сокиру, підійти до дерева і кричати:
„Якщо ти не поправишся, то зрубаю, так і знай!"
Я не повірив би в це, якби мій приятель, інженер, людина, яку в Су
хумі поважає кожний, не показав мені у своєму саду помаранчевий
кущ, всуціль вкритий плодами. І розповів: „П'ять років підряд він на
віть не цвів. Я все терпів, чекав. В минулому році я розсердився на
нього і накричав, що восени зрубаю й посаджу на цьому місці інший
кущ. І він послухався, став плодоносити".
А рослина, з якою розмовляють ніжно, ласкаво, росте краще і
швидше. Про садівників, в яких приживається кожний саджанець, в
Америці і Англії кажуть: „У нього зелений палець".
І ще варто сказати про дивовижну силу рослин, навіть їхню могутність.
Англійський науковий журнал „Нью Саєнтист" подав такий випадок.
В одному містечку помітили, що асфальт в якійсь місцині став бук
вально на очах людей напухати. До вечора він тріснув, а з-під нього
з'явилася блідо-рожева поганка на тоненькій ніжці. Як могла ніжна
тканина гриба розірвати товстий шар асфальту?
Можна думати, що чим слабіший, беззахисніший паросток, тим з
більшою силою виходить від нього якась невідома енергія, долаючи
всі перешкоди на шляху її росту.
Мова йде про ті сили і енергії, які людям невідомі і незбагненні. Ясно
лише, що ні квола ніжка поганки, ні стебельце трави самі по собі не мо
жуть підняти і розірвати асфальт. Це здійснює певне енергетичне поле.
Є вже способи виявлення цього поля. Ще в 30-ті роки подружжя
Кірліян відкрило, що коли листок рослини розмістити у поле високої
частоти, то можна побачити яскраве сяяння довкола листка. Коли при
цьому частинки листка відривають, сяючий контур його залишається
таким, яким був до цього, тобто далі висвічує лінію зеленої тканини,
яку відірвано. Це може означати, що кожна рослина має енергетичний
„каркас", котрий пронизує її наскрізь.
Дехто пропонує такий спосіб виявлення поля довколо рослини: повісьте
невеличкий тягарець за нитку і на вказівному пальці потримайте його над
рослиною. Не в усіх, але в кожного другого тягарець почне рухатися по колу
201