Basic HTML Version
(
V, СВІТПІСЛЯ 1 ВЕРЕСНЯ )
Михайло МАТАТІВ
В ЛЕЩАТАХ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Після американської трагедії іслям і його філософія
підпали
під гостру критику з боку решти світу. Не відкидаючи
цілком
справедливу
критику, спробуємо тепер, коли пристрасті вже
трохи вляглися, збагнути сутність питання.
Чи є набагато гіршою система поглядів в іслямі, ніж, скажі
мо, в
католицизмі?
Відкриймо підручник з історії. Що ми там бачимо? На вогні спалюють
єретиків. Інша картина: в суді продають індульгенцію за гріхи. На наступ
ній сторінці Галілей після суду єзуїтів вигукує: „А все ж вона обертаєть
ся!". Це він про нашу Землю. А згадайте романи А. Дюма. Католики з на
солодою ріжуть ґуґенотів у Кришталеву ніч. Подібного не перелічити.
Можливо, річ тут не в одному тільки вченні, а в чомусь такому, чого ми
не помічаємо. Чому ж усе таки європейським народам вдалося відійти від
релігійного фанатизму, а східнім - ні? Адже ж усі ми знаємо, що в ран
ньому Середньовіччі культура на Сході була значно вищою, ніж на Заході.
Історія боротьби ісляму з християнством бере свій початок в VII сто
річчі. Саме тоді зародилася іслямська релігія в Арабії. Об'єднавшись під
прапором нової віри, араби завоювали Іран, північну Африку та Еспанію
і створили централізовану державу Халіфат. Зупинити їх вдалося тільки
при Пуатьє на півдні Франції, де їх розбили франки. Розквіт арабської
культури припадає на VI1I-IX ст. - золотий вік арабської цивілізації, час
розвитку літератури, математики та мистецтв. Однак помалу на тлі соці-
яльно-економічної деградації пальма першости переходить до Ірану, а
відтак - до Туреччини. Увірвавшись до Малої Азії з алтайських степів,
турки-османи згодом покорили Балканський півострів і Мадярщину.
Врешті-решт й самі арабські дежави були перетворені в турецькі провін
ції - вілясти. Оттоманська імперія - останній бастіон мусульманської
надпотуги, після неї почався занепад, і йому сприяв екстенсивний харак
тер господарства на Сході. Природа потакала - великі посівні площі і те
плий клімат дозволяли кидати виснажені землі, і поступово їх не зали
шилося зовсім. Хліборобство мало в певному розумінні споглядальний
характер. В Европі, навпаки, довга зима і обмеженість посівних площ
168