Basic HTML Version
розбив тебанців. У тих боях уже брав участь 18-літний Александер,
командуючи лівим крилом армії.
У 336 році до н. є. батька Александра вбила його прислуга. До змо
ви була причетна його дружина Олимпія, грекиня, мама Александра,
який перебрав королівство і відразу пішов війною проти Коринтії, де
все населення його оваційно вітало та присягнуло йому на вірність.
Коли більшість території Греції перейшла під владу Александра, він
почав плянувати війну проти Персії.
Весною 334 року до н. є. Александер Македонський зі своєю армією
перейшов через Дарданелли у Середню Азію, маючи 30,000 добре ви
школеного пішого війська і 5000 кавалерії. Армія складалася з греків
і македонців. Кавалерія творила перстень довкола Александра. З вій
ськом ішли географи, історики, ботаніки, лікарі і знахарі. Всі вони ро
били записки для Арістотеля. Географи накреслювали мапи, які опіс
ля довго уживалися в лекціях про Середній Схід.
Александер був дуже сильним фізично, але вдачу мав тверду і жор
стоку. Добре розуміючись на політиці, умів настроювати людей так,
щоб йому виходило на користь та щоб здобувати симпатії народів. Пе
ребуваючи на Середньому Сході, Александер відвідав давню Трою,
Ахіллу та інші місця героїв „Іліяди".
Весною 33 року Александер розгромив велику перську армію і кавале
рію, яка у чотири рази була більшою від його армії, і визволив цілий Се
редній Схід від влади Персії. Бої відбулися над річкою Ґранік, Александер
здобув ще більший респект і прихильність населення. Єгиптяни надали
йому титул фараона, але й він віддав їм особливу шану: у Мемфісі покло
нився їхньому богові та заложив місто Александрію.
В єгипетсько-лібійській пустелі, в Амосі, Александер відвідав старо
винну грецьку святиню бога Зевса. Там його вітали великі жреці і на
дали йому титул сина Зевса.
У 331 році Александер знову пішов на Персію, шукати царя, і знай
шов його на рівнинах Ґауґамеля, коло містечка Арбаля, і там до решти
знищив велику перську армію. Цар знову утік, але уже без війська,
тільки зі своєю прислугою. Тим разом армія Дарія III була також в чо
тири рази більша від армії Александра.
Воєнні успіхи Александра були його особистою заслугою: у боях він
ішов у першій лінії, сам починав бій, а всі здобутки ділив поміж своєю вій
ськовою елітою та заслуженими громадянами Македонії. Тим разом він
забрав у Персії усі її багатства. У перській столиці Сузі і у Персеполі знай
шов багато золота та інших дорогоцінностей, і все те розділив поміж сво
єю військовою аристократією, визначними македонцями і вавилонцями.
Після перемоги над Персією Александер здійснив прощу до Вавилон
ського бога Мардока і там був проголошений царем Азії, Македонії та
усіх країн, відомих на той час. На столицю Александер вибрав Вавилон.
У березні 330 року Александер пішов на Персію шукати царя Дарія III і
знайшов його мертвим: царя вбили його ж слуги.
Здобувши Персію, Александер вирішив піти на Індію. Дорадники від-
146