Basic HTML Version
Борис ЯЦЕНКО
„ВЕЛЕСОВА КНИГА"- ПАМ'ЯТКА
УКРАЇНИ-РУСИIX СТОЛІТТЯ
Гарвардські вчені заповзялися
позбавити нашу
національну
культуру визначних пам'яток давнини. Професор Е. Кінан у
„Збірнику Українського наукового інституту Гарвардського уні
верситету", а відтак у київському журналі „Критика" стверджує,
наприклад, що „Слово о полку Ігоревім" - не автентичний твір, а
фальсифікація кінця XVIII століття. Версію проф. Кінана ґрун
товно спростував член-кореспондент НАН України Олекса Миша-
нич, сказавши наприкінці: „Прикро, що „Критика"
відзначила
200-річчя першодруку „Слово о полку Ігоревім" таким
ненауко
вим і неприхильним до української літератури
„відкриттям".
В тій же „Критиці", в статті головного редактора проф. Г.
Грабовича, читаємо, що українську літературу „тепер нівечать
інфантильними
спрощеннями (здебільша
дешево-патріотичного
штибу)", а школярів „програмово дурять такими
нонсенсами,
як „Велесова книга ".
..".
Чи справді ця річ є „нонсенсом"? Чи вона, як стверджує у своє
му дослідженні Борис Яценко, - непересічна пам'ятка
України-
Руси IX сторіччя?
У 1994 році виповнюється вісімдесят п'ять літ з часу відкриття „Вере
сової книги" - збірки староукраїнських історико-релігійних творів до
християнського періоду, написаних на дубових дощечках. її знайшов пол
ковник Білої армії Алі Ізенбек у розгромленому селянами маєтку Дон-
ців-Захаржевських у селищі Великий Бурлук Харківської губернії влітку
1919 року. А. Ізенбек дорожив своєю знахідкою і пильно беріг її, як у
роки громадянської війни, так і в еміграції, в Брюселі (Бельгія), де БІН
(за фахом маляр) відкрив ательє з розпису тканин.
Спочатку А. Ізенбек сам намагався прочитати текст: виник перший
(проміжковий) варіянт транслітерації пам'ятки. А з 1925 року до цієї ро
боти долучився Юрій Миролюбов-Лядський, український білоемігрант,
який працював над розшифруванням тексту до 1940 року.
А. Ізенбек помер в окупованій німцями Бельгії 1941 року; тоді ж
зникли і дощечки. На щастя, текст „Велесової книги" був повністю
транскрибований Ю. П. Миролюбовим, і в 1948 році він повідомив
про пам'ятку науковців російського Музею-Архіву в США (Сан-
111