Basic HTML Version
Белзі візантійська ікона пережила татарський напад, зазнала
пограбування та, за традицією, отримала два удари кривою
татарською шаблею в святе обличчя. Двома століттями після
Всеволода Мстиславича — вже після того, як на Гремиславі
Всеволодівні вигас рід белзьких Мономаховичів —руїна й упадок
настигли також город Белз. Нащадок Гремислави, князь Владис-
лав, вивіз ікону з Белза, імовірно вважаючи, що той пограничний
город під польською короною, постійно виставлений на небезпеку
татарських нападів, вже не міг дати охорони іконі, й загалом не
оправдував перебування регалії Мономаховичів у ньому. Зображе
ння Пречистої з подвійним шрамом на обличчі перенеслося далі на
захід від Києва.
Ця подія закарбувалася в цікавому народному переказі, який
цитується з „Українського церковного календаря" (Варшава, 1967):
„В XIV ст. Князь Владислав Опольський задумав перевезти
чудотворний образ Богоматері з Белзького княжого замку до
Ченстохови. Шлях ішов через село Турковичі. Під час подорожі
валка затрималася на відпочинок в турковицькому гаю. Як тільки
вона рушила з іконою в дальшу дорогу, ясне проміння небесного
світла освітило те місце, де стояв повіз із чудотворним образом, і в
тому сяйві з'явився другий образ Божої Матері, що проливала
сльози. Цей новоявлений образ був зовсім подібний до образу
белзького. Слава про чудесне явленняі розійшлася по околиці.
Почали приходити люди різного стану, щоб помолитися на
святому місці перед образом Пречистої. Від новоявленого образу
почала проявлятися чудотворна сила, що оздоровляла віруючих.
Невдовзі на святому місці була побудована церква, в якій поставили
чудотворного образа, що став називатися Турковицьким. Знайшли
ся побожні люди, які назавжди залишилися при церкві —вони стали
ченцями. Це був початок православного монастиря в Турковичах,
на цьому місці, де він стоїть і сьогодні".
Цей самий переказ мені відомий у дещо іншій, більш реалістич
ній версії:
В дорозі з Белза до Ченстохови ікону зустріла біля Туркович
процесія ченців з місцевого монастиря та вірних. Між ченцями був
іконописець, який узявся малювати копію з Белзької ікони. Коли
князь Владислав дав валці знак рушати далі, зноровилися коні й
стояли доти, поки була готова копія.
Істотна різниця між першою і другою версіями того самого
переказу полягає не у формі, в якій сталося чудо, а в часі заснування
Турковицького монастиря. Згідно з першою версією, монастир
постав після чудесного об'явлення образу. За другою версією,
монастир у Турковичах, одному з давніх пригородів Червеня,
існував уже перед чудом і мав навіть свої іконописні традиції.
26