Basic HTML Version
ської Дитини через життьовий шлях у домі Марії й Йосифа теслі з
Назарету, учительську діяльність аж до епілогу Голгофи з втіленою
ідеєю Розп'ятого Христа. Акт Воскресення являється уже посеред
нім
етапом між виконанням
місії спасення на землі та
царюванням
Сина „по правиці Отця". На місце вбогого й переслідуваного
Учителя з Назарету виступає уже постать Христа Пантократора з
прерогативами есхатологічного аспекту (сотеріологія) та необме
женою владою у всесвіті згідно з волею Отця. Це лаконічно
поданий зміст Біблійної христології, зформульований наближеним
стилем до дефініції. Це є христологія доби апостольської Церкви.
Пізніша патристика, а згодом христологічні концепції доби
Реформації й Контрреформації — це вже висліди теологічних
студій і міжконфесійних полемік. Наближаючися від нашого
Тисячоліття до порога 2000-ліття християнської ери, українська
людина з оновленим духом щойно відзначеного ювілею шукатиме
надхнення з невичерпаних, надземських джерел феномену живого
втілення
ідеї месіянізму, передбаченої
авторами
старозавітного
профетизму,
трансцендентального стимулу до духовного й націо
нально-творчого життя на свому дальшому історичному шляху.
Сторінки української бувальщини заплямлені кривавими слідами
всенародної мартирологи від ранніх діб набігів кочових орд до
наших часів нечуваних в історії злочинів євразійської, апокаліптич-
ної бестії, закаптуреної анонімом з чотирьох букв.Переживши своє
довговікове лихоліття, українська людина може тим глибше
збагнути мартирологічні моменти христології з її кульмінаційною
точкою ідеї розп'ятого Христа-Спасителя, збагнути й зберегти як
неоцінений скарб на дні своєї української душі. А від ісповіданої ідеї
розп'ятого Христа до ідеї Воскресення уже лише один крок на
шляху живої віри практикуючого християнина. Віра у Воскресен
ня — це завершення блаженної надії в есхатологічному аспекті, а в
асоціяції символічних понять і в земському, національному
розумінні. Бо воскресення тіл до вічного життя являється
трансцендентальним pedant до ідеї воскресення народу на
історичному шляху власного національно-державного життя.
Особливою рисою христології являється месіянім, бо Христос-
Месія зійшов на землю виконати післанництво спасення людського
роду. Якщо можна порівнювати надземське зі земським, то на фоні
асоціяції понять виникає ідея духовно-культурного післанництва,
позначеного авреолею мучеництва українського народу на сході
Европи з постулятом правдивої християнізації після жахливої доби
тотального забріхання, терору й мілітарного атеїзму, закамуфля-
жованого „науковим" терміном історично-діялектичного матерія-
лізму марксистсько-ленінської редакції. З довговіковою традицією
впливів культур від доби античної Геллади до християнського
23