Basic HTML Version
принципів методології дослідів на полі історичних наук являється
постулят гармонійного поєднання як матеріальних, так і духових
надбань індивідуального й колективного, організованого людсько
го життя в одну багатогранну історичну синтезу в тому аспекті
єрархії понять, що Дух панує над матерією. Бо „На початку було
Слово", а не матерія.
Історія України зі своєю специфікою антропогеографічних і
геологічних факторів являється клясичним, чи не унікальним
феноменом гармонійної синтези фізики й метафізики історичного
процесу. Положений на грані двох світів — цивілізацій євразійсько
го географічного масиву український етнічний колектив на етапах
свого праранньоісторичного й історичного життя переходив не
один раз Рубікон власного історичного бути чи не бути та
знаходився не раз на ложі етно-культурно-політичної летаргії зі
статусом неісторичного народу. Але в добах тотальної кризи
появлявся наглий закрут історії, творилося національно-культурне й
згодом політичне відродження, а з тим народ воскресав немов
мітичний фенікс з попелу історичного небуття, підносився
знеможений на шляху мандрівки століть і прямував далі до своєї
мети по золоте руно щастя сучасних і майбутніх поколінь
українства. Інші народи були б не пережили таких історичних ударів
зі сторони азійських кочових орд, а відтак агресивних сусідніх
народів. Нікуди правди діти, до того всього власні національні хиби
були не раз вирішальним цвяхом до домовини власної держав-
ности. Безславну ролю відогравала тут провідна верства народу,
галузки якого відривалися ради матеріяльних дібр, але сам пень
залишався і в часі символічної весни народу — ренесансу випускав
нові гілки, свіжий приріст народної еліти та борців за права народу.
Від доби Трипілля до сьогодні автохтон української землі боровся і
далі бореться за фізичне й духове збереження свого колективного
організму, за своє етно-культурне обличчя і за своє споконвічне
право до землі своїх предків. Світ релігійних понять з культом
предків стимулював його змагання за збереження свого життя,
своїх рідних і земляків. У час, коли батьківщиною фетишизму
являється чорний континент, тотемізму — Америка,
а
табу —
Полінезія, то південносхідня Европа, в тому, перш за все, територія
України, була головним тереном анімізму. Пра- й ранньоісторич-
ний автохтон-хлібороб території України основував свій світо
гляд на релігійних віруваннях анімістичного стилю, вияснюючи
собі нехай і в характерній тодішній добі, примітивний спосіб
залежности матеріяльного світу від світу духів на тодішньому етапі
примітивного стилю співритуалізації релігійних понять. То був
пра- й ранньоісторичний поріг ідеалістичного розуміння людсько-
18