Basic HTML Version
приспішеною ходою подався на залізничну станцію. Там на мене
вже чекав Коник. Із залізничної станції ми попрямували до читальні
„Просвіти", де виступав театр.
Доходила 4 година по полудні. На залі читальні майже весь
ансамбль, розташувавшись на лавках, спав. Ця сцена викликала в
мене якесь дивне почуття.
Когутяк сподівався, що Коник привезе когось, тому появився
на залі. Привітавшись, почав розпитувати про те, що йому треба
було знати про мене, а потім потішив, що одержуватиму платню
відповідно до мого хисту і що він вірить, що швидко робитиму
сценічні поступи. Повернув мені кошти подорожі і сказав, що хтось
проведе зі мною пробу сцен, у яких буду сьогодні виступати.
Я пригадав собі, що в цьому селі живе мій шкільний товариш
Томасевич, батьки якого вчителюють тут. Поїхав
до нього.
Всі
дуже
зраділи, побачивши мене, але відраджували пускатися з театром в
дальшу дорогу. Вважали, що краще буде, коли я залишуся і проведу
вакації з їхнім сином. Після смачної перекуски я довго не
затримувався, бо мав ще відбути пробу і принести свою валізку.
Пробу зі мною провів сам режисер Юрій Кононів, який того
вечора грав Роздорова у п'єсі „Воскресення".
Не зважаючи на польові роботи, глядачі заповнили залю
вщерть. У перших рядах сиділи вчителі, війт і секретар зі своїми
жінками, інші особи місцевої знаті. Почалася вистава. Ось і сцена, в
якій я беру участь і виконую все те, що проходив на пробі-репетиції.
Деякі з гурту щось ніби розповідають, інші слухають, і я між ними,
дивуються, підсміхаються. Голосистий актор виконує куплети,
рефрени підхоплює гурт. Після дотепу весельчака — нестримний
сміх. Оцей сміх потужніє до тієї міри, що ним усі аж захлинаються.
На пробі була Градація сміху. Тут він перейшов у регіт. Сміх притих
щойно тоді, коли хтось вивів мене зі сцени за куліси. Виявилося, що
моя тіснувата циганська сорочка була розіп'ята, бо порвалися
застібки, і я сміявся з голим животом. Це був мій дебют у
професійному театрі.
Театр від'їхав, а я залишився у товариша-одноклясника. Літні
вакації проводив з ним приємно, ми відвідували інших гімназійних
товаришів, що жили поблизу. Не без того, що ми зустрічалися і з
гімназистками та семінаристками (ученицями учительської
семінарії).
Після трьох тижнів, обпалений сонцем, задоволений, я
повернувся додому, як і обіцяв. Набравши свіжих сил, на мене
чекали латина, грека, математика, хемія, фізика. „Кував", але тим
куванням своєї долі не викував, бо замість вправо, я пішов уліво: в
моєму міщанському роді акторство чи зайняття, зв'язане з театром,
141