Basic HTML Version
„
Столипін"* потім
—
рік чи два
Я ще отут посторожую,
Де є такі чудні дива,
Що з чортівщиною межують...
Проте я тут не зек, а страж:
Біля могил стою на варті.
Не бійся: підійди і зваж,
Чого оці могили варті.
У старокиївськім селі
Ні в кого не питали згоди:
Обгородили шмат землі,
Ховають атомні відходи.
В могилах скриньки із свинцю
—
їх сотні, вимощені справно.
Ту вже засипали, а цю
Заготували нещодавно.
А та, найперша, як і слід,
—
Зелена, від сусідок вища...
Балакають, на триста літ
Киянам стачить кладовища.
4
Тоді ж бо й скоїлось оте,
Що жахом у душі постало.
...Дивлюсь: криниця, а проте
Вода в ній буцім із металу.
Це теж: могила
—
для води,
Що здобула пекельну вдачу.
І зазираючи туди,
Я ніби щось знайоме бачу.
Щось там ворушиться на дні
—
Ба, нібито на мене схоже.
Але ж не вірте Сатані
—
Будь-ким прикинутись він може.
*) „Столипін" — на в'язничному жаргоні спеціяльний вагон для перевезення
в'язнів.
108