Basic HTML Version
Волинь, Білорусь, Болгарія, Німеччина. Деякі студенти закінчили
вже вищі студії, як мґр філософії І. Любович чи мґр права Б.
Лозинський. Що їх привело до Богословської Академії, — важко
сказати, тому що вони не звірялися зі своїх почувань чи переживань.
Думаю, що особисті родинні або політичні проблеми були тими
причинами, наприклад, трагічна смерть брата Любовича, вбитого
польської поліцією. Інші прийшли, можливо, ради хліба. Спів
життя між студентами було гарне, культурне, до чого причинялися
у великій мірі високої кляси отці професори, настоятелі, а
передовсім так звані недільні конференції отця ректора. Він, хоч був
вимагаючий і строгий, проте ми його шанували, називаючи його
між собою „татуньо". Він був для нас неначе добрий батько та
виховник, який хотів тільки нашого добра. Бувало, він у спільній,
великій їдальні декого вчив показово, як поводиться в товаристві,
при столі, як набирати страву та як її споживати. Дуже добра була
система чвірок, якими ми виходили на прохід до міста чи поза
місто. В кожній чвірці повинні були бути студенти з різних річників,
щоб під час проходу себе взаємно пізнавати та зживатися. Одяг і
взуття мусіли бути без закиду. Отець ректор був ворогом
„замкнених" груп, що їх творили студенти, звичайно, на тлі
соціяльного походження або різниці років студій.
В Богословській Академії, крім кооперативи та читальні ім.
Маркіяна Шашкевича, існували різні гуртки самодіяльности, а
передовсім — славний хор богословів. Я, будучи гімназистом,
вивчив у Музичному Інституті ім. М. Лисенка клярнет та саксофон,
про що звірився отцеві віцеректорові Малиновському. Він —
великий любитель музики, поручив мені відновити симфонічну
оркестру, тому що було дуже багато студентів-музикантів. Кому
бракувало якогось інструменту, я завдяки знайомству з маестром
Станиславом Людкевичем позичав багато з них з цього ж Інституту
(на цих інструментах грали колись наші Усусуси). Виступали ми на
різних концертах або розвагових вечорах, для яких тексти й музику
укладали самі студенти (Дурбак, Якубяк). На жаль, виступи
оркестри чи славного хору з дуже малими вийнятками відбувалися
в мурах Семінарії, а не ззовні для світської публіки. Дуже і дуже
шкода, що не утривалено на пластинках хорові Богослужби, а
спеціяльно Єрусалимську Утреню, на яких сольові партії мали
здібні співаки, як В. Тарновський, І. Задорожний, В. Матіяш (учень
Марії Сокіл) та незрівняні баси Д. Базюк і С. Саламон (з Югославії).
Кожного дня, крім неділь чи свят, відбувалися виклади в гарно
розмальованих Ковжуном, Гординським і Музиковою залях-авлях.
У Богословській Академії були два факультети: філософічний та
теологічний. Крім приблизно 50-ти викладових предметів були ще
різні семінари (12). Деякі предмети подавалися латинською мовою
92