Basic HTML Version
МІЙ СВЯТИЙ ПРАЦЕДАВЕЦЬ
Додаток до докторської праці під заголовком „П'ять Владик Шептицьких
в Українській Церкві"
Написав о. Володимир ПЕЛЕХ
Щоб добре зрозуміти цей „Додаток", мушу згадати дещо про
себе, про обставини в часах окупованої Галичини поляками,
німцями та росіянами, дещо з історії Української Католицької
Церкви та біографії Митрополита Андрея Шептицького.
Після матури в Академічній гімназії у Львові 1931 році, вніс я
прохання на студії в Богословську Академію на руки отця Ректора
Иосифа Сліпого. В цих часах не легко було дістатися до цієї єдиної
української високої школи, бо кандидатів було більше, як місць в
Духовній Семінарії. Частина першорічників мешкала часово в
Академічному Домі при вул. Супінського 21, доки не опорожнилися
місця при вулиці Коперника 36 після „чистки" або добровільного
відходу деяких студентів. Завдяки добрій рекомендації мого
першого катехета в гімназії о. В. Лаби та після вступного іспиту в
отця Ректора, я був прийнятий до Богословської Академії з
умовою, що як львівянин буду мешкати приватно коло моєї
матері-вдови на Левандівці
1
) аж до Йорданських свят, після яких
відбувалися восьмиденні замкнені реколекції. З цього я не був дуже
вдоволений, бо щоденний хід пішки чотири кілометри з Левандів-
ки до Головного двірця, а відтак других чотири кілометри
трамваєм, якщо були „дрібні", до Академії на виклад, Богослужен-
1) Левандівка — це колишнє передмістя Львова, положене на захід між
Головним двірцем і Білогорським лісом (де, між іншим, згинув сл.п.ген. Тарас
Чупринка) й далі між Клепаровом та Богданівкою. Це робітниче, поселення
постало ще за Австрії. За 20 років сумної пам'яти Польщі, вона не спромоглася
виложити вулиці камінням, ані бодай посипати хідники якимнебудь шутром.
Восени, чи весною машканці місили болото так, як у якомусь занедбаному
галицькому селі. Не було також ніякої транспортації, хоч уряд добре стягав
податки. Одинокий „фіякер" на Левандівці українець Гриців, одначе, безплатних
пасажирів таких як я не підбирав радо.
89