Basic HTML Version
український історик Степан Томашівський не без слушности
називає „зловіщим ангелом України".
Договір Мазепи з Карлом XII спирався на історичну традицію
союзу України зі Швецією за часів гетьманів Хмельницького та
Виговського, що жив ще в пам'яті тодішіх старшин-державників.
Швеція була смертельним ворогом Москви, під пануванням якої
була Україна, і Швеція була далеко від українських кордонів і не
мала ніяких агресивних замірів щодо території України. Метою
політики Мазепи було визволення України, про що наглядно можна
переконатися зі змісту другого українсько-шведського договору з 8
квітня 1709 року і не вина гетьмана, що дальший розвиток подій
знівечив його майстерні пляни.
На Заході панує погляд, що шведський король програв битву
під Полтавою та війну з Москвою тому, що послухав гетьмана і
звернув з наміченого шляху Смоленськ — Москва на Україну, що
мало далекосяглі стратегічні і політичні наслідки, що їх оцінили вже
сучасники. Одначе нема доказів, що Мазепа в 1708 році запросив
Карла на Україну. Навпаки, коли гетьман довідався, що шведський
король змінив свій плян і повернув на Україну, сказав до Орлика:
„Диявол несе його сюди. Усі мої пляни зруйнує і потягне за собою
російське військо вглиб України на її руїну і нашу загибель".
Шведський король був примушений звернути на Україну по-просту
тому, що шведській армії грозив голод, бо російська армія,
відступаючи, застосувала тактику повного знищення. Похід
шведського короля міг би був мати успіх, коли б, за словами деяких
шведських учасників, шведські генерали були виконали своєчасно
бойові завдання. Однією чи не найбільшою похибкою було те, що
шведський король, не доцінивши можливостей царя, вірив у своє
воєнне щастя та був переконаний, що московська армія не
поважиться ставити поважного опору шведам.
Одначе, не зважаючи на трагічні наслідки битви під Полтавою,
Мазепа став символом аспірацій українського народу в нерівній
боротьбі за свою волю, що так знаменито це зформулював
енциклопедист Вольтер, пишучи: „Україна завжди прагнула бути
вільною".
Майже всі російські історики в минулому і тепер засуджують
Мазепу, називаючи його „зрадником". Сьогодні є вже зайвим
о б о р о н я ти пол і тику Ма з епи. Уже б а г а то б е з с т оронн іх
чужинецьких сучасників не тільки що не осудили, але висловилися
лро нього лк про великого державного мужа та українського
патріота. Наприклад, англійський посол у Москві лорд Чарлз
Вгітворт у своєму звіті з 10-го листопада 1708 року висловлював
дуже поважний сумнів, щоб 70-літній бездітний, багатий гетьман,
який мав прерогативи монарха, перейшов на шведську сторону
85