Basic HTML Version
прощатися. Бувайте здорові, лани широкі-золотисті, не будемо ми
вас цього літа жати! Бувайте здорові, трави шовкові, не будемо вас
косити! Бувай здоров, Дністре, Пруте, Черемошу! Будьте нам
здорові ви, Карпатські гори, тиха Чорногоро! Не будем вас
оглядати, як будете снігом, ледом замерзати. А половина з нас
жалеві краю не знає, голову в долоні ховає, плаче, гірко плаче-
ридає, через Збруч річку броду шукає, землі рідної прощати не
бажає, бо не може з великого жалю, що йому краю немає... А як
сонце червоно нам заходило, нас сорок тисяч ріку переходило і
шістдесят тисяч сердець у нас занило з великого болю. А за нами
плачі, ридання, стогін. Нас прощали, мов у гріб ховали, мільйо
ни..."
Вояки УПА віступали за Збруч і під липневий захід сонця
кидали вужчій батьківщині прощальні погляди. За ними горіли
села, а їм розривалося серце з розпуки на думку, що жде від ворога
тих, що там мусіли залишитися. Мала історична річка прощала
востаннє тих сорок тисяч молодого цвіту, яким було суджено не
вернутися вже ніколи в рідні сторони. Дерев'яними мостами в Скалі
та Гусятині переходили стрільці, втомлені, зажурені, пригноблені
та скривджені , але не скорені духово. Ще віра з ними залишилася.
Щойно 11-го липня 1919 року відрізана від світу УГА дізналася
про рішення Найвищої Ради в Парижі з 25-го червня 1919 року, на
підставі якого Польща отримала мандат „задля забезпечення
особи й майна мирного населення Східньої Галичини від небезпек,
які їм грозять від большевицьких банд", вести свої операції аж по
ріку Збруч. Ця постанова, яка була передвісником постанови з 13-го
березня 1923 року, була моральним ударом для УГА, бо дальша
безпосередня збройна війна проти Польщі стала безвиглядною.
Рівно шість тижнів пізніше вступала УГА переможно до
золотоверхого Києва... Писав РоманКупчинський в „Літописі
Червоної Калини", чч. 7-8, 1930 року: „Обидві армії рука об
руку, плече об плече рушили до наступу наКиїв.Хто цього дня
не
бачив, той важко покривджений".
Цілі століття
ждав народ
на ту хвилину. В молитвах вимолював, в піснях виспівував.
Прийшла вона нарешті, як ясний херувим, і позолотила наші
душі, закопчені невдачами, намулені зневірою, освітила нам
далекі обрі ї. Дала нам дов і р 'я до себе й віру у велику
будучність народу. Галицька Армія, що в подертих черевиках
перейшла Збруч, дійшла до Києва боса, але перемогла.
Обдерта, але здисциплінована, скривавлена, але бадьора, з
авреолею геройства замість шоломів. Наддніпрянська Армія,
що змагалася весь час не тільки з навалою північних полчищ,
але й з анархією отаманщини, ворожістю міста й байдужістю
80