Basic HTML Version
СОБОРНІСТЬ
(22 СІЧНЯ 1919 p.)
Написав ІВАН КЕДРИН
Хоч українська політична думка — у порівнянні з іншими
європейськими народами — спізнилася, то все ж ствердження
Головною Руською Радою у 1848 році („весна народів"), що „ми є
частиною великого 15-мільйонового руського народу" можна
розуміти як тягу галицької вітки українського народу до злуки з
його зазбручанським масивом. І хоч після 1-Листопадовог о
перевороту Українська Національна Рада у Станиславові проголо
сила офіційно 3-го листопада 1918 року Українську Західню
Народню Республіку, проте вже 3-го грудня того року зустрілися у
Хвастові на Київщині представники двох розділених частин
відродженої України для розмов про злуку, а 22-го січня 1919 року
відбувся на Софійському майдані у Києві урочистий Акт Злуки. Це
був уже час, коли Україна пережила першу фазу збройного походу
проти неї Червоної армії і Берестейський мир, після якого німецькі й
українські війська очистили всю територію України з большевиць-
ких окупаційних військ; розігнання Центральної Ради німцями; час
періоду Української держави гетьмана Павла Скоропадського;
упадку Гетьманату і повороту Української Народньої Республіки
під зверхньою владою Директорії. Розглядати всі ті події, які
сталися тому 70 років в Україні, та з'ясовувати їх і коментувати, —
переходило б межі мого завдання для цього Альманаху. Тому
обмежуся лише до події з 22-го січня 1919 року, поширюючи її на
всю проблему української соборности з потрібними згадками про
те, що в'язалось і в'яжеться з цією проблемою, В Енциклопедії
Українознавства, у другому її статтейному томі, правильно
сказано (стор. 517), що хоч Трудовий Конгрес затвердив Акт Злуки
22-го січня 1919 року, то „фактичної злуки держав однак не
здійснено. Змінено лише назву ЗУНР, на Західню Область УHP".
64