Basic HTML Version
У 95-РІЧЧЯ БАТЬКА-СОЮЗУ — ЙОГО ВЧОРА
І СЬОГОДНІ ІЗ ВІЗІЄЮ У МАЙБУТНЄ
Написала ЛЮБОВ КОЛЕНСЬКА
Щоб збагнути, як оця спочатку невелика організація, на ім'я
якій Український Народний Союз, зуміла перетворитись у найсиль-
нішу установу-установ — українську заморську твердиню, що
стала центром і чолом життя української спільноти та лучила в одну
ланку українських поселенців у ЗСА з їхніми братами у Рідному
Краю, — треба сягнути в глибину років, коли щойно почала
проростати національна свідомість, коли народжувалось бажання
серед українських поселенців стати однією великою українською
спільнотою.
Насамперед треба пригадати важливий для всієї української
діяспори рік — рік 1893-ий, коли то 15-го вересня появилась на світ
газета „Свобода", що її в той час очолював її ж ініціятор о. Григорій
Грушка („Пропам'ятна книга", 1936 рік, зредагував її колишній
головний редактор „Свободи" д-р Лука Мишуга). Тоді в четверто
му числі того органу Українського Народного Союзу, з датою 1-го
листопада 1893 року, цілу першу сторінку газети оздобила стаття її
головного редактора, що своїм полум'яним, своїм розумним, але
водночас не вибагливим, простим словом вирішила про створення
цієї великої установи, що нею став півроку пізніше УНСоюз.
Стаття цього священика появилася під заголовком, що зразу
приковував до себе увагу: „Нам треба організації". Відкриваєть
ся вона цими словами: „Як для риби потрібна вода, як для птаха
крила, як для спрагненого вода, як голодному хліб, як накінці
кожному з нас потрібне повітря, так само для нас, тут розсіяних
русинів, треба народної організації, себто такого братства, такого
всенародного об'єднання, до якого кожний українець, де б він не
був, як далеко він не жив би, повинен до того братства, до тієї
великої української родини-сім'ї належати. Один чоловік не всилі
піднести важкий камінь, але коли до нього візьметься три або
чотири чоловіки, камінь буде двигнений скоро. Так само важко
56