Basic HTML Version
—макрофаґи просто з'їдають віруси флю, але під командою тілець-
Т, які вміють відчинити болону клітини, де засіли флю-віруси. По
закінченні боротьби ці ж тільця-Т відкликають із побоєвища інші
клітини, залишаючи в крові вартових, тобто тільця з добрим
записом у пам'яті про характер і спосіб боротьби вірусів, щоб таким
чином облегчити оборону при наступнім нападі ворога. Все це, про
що ми говорили, відноситься до оборони від інфекції інфлюенци,
після довгих студій цієї інфекції та її поборювання оборонними
силами людини. В подібний спосіб діють оборонні засоби людської
відпорности і в інших інфекціях.
Ми вже передше згадали, що імунологія — наука нових часів.
Постає тоді питання, чи наші давні-давні предки, або первісні люди,
мали таку саму відпорність до хворіб, як сучасні? На це нелегко
відповісти. Наука пояснює цю проблему,так, що так як люди, так і їх
оборонні сили, чи засоби перед інфекцією, розвивались дорогою
еволюції впродовж сотень мільйонів років життя людини на землі.
Початок науки імунології створив наш земляк, великий учений
з України професор Ілля Мечников (Мечників), якого, на жаль,
науковий світ зараховує до росіян, у 1881 році, працюючи тоді в
паризькому інституті. Він перший відкрив і пояснив ролю згаданих
перед тим фаґоцитів, але справжній розквіт імунології прийшов у
останніх десятиліттях, а ще більше — в останніх роках, до чого,
може, найбільш причинилася досі нерозв'язана й небезпечна
хвороба АІДС. Багато американських та європейських учених
дослідників дали великий вклад праці у досліди людської
відпорности, а один з американських дослідників, професор
Массачусетського Інституту Технології Сузумі Тонеґава, з
походження японець, одержав у 1987 році нагороду Нобеля за
відкриття і вияснення ролі ґенів у творенні оборонних тіл у крові. А
їх є мільйони для оборони від різних хворіб. Згаданий вчений після
одержання нагороди у своєму слові подяки сказав, що його праця є
„основою для дальшого наукового досліду й розуміння оборонних
сил людини та можливого приспішення розв'язки проблеми
хвороби АІДС".
Як відомо, антибіотики не діють на віруси. Тому у деяких
вірусових хворобах, як от в інфлюенції, найліпшим охоронним
засобом є щепленка,чи вакцина. Але й тут є проблема, а саме та, що
віруси — то хамелеони, які часто переходять деякі мутації, а це
змушує теж майже кожного сезону дещо міняти продукцію вакцини
проти флю. Так до деякої міри діється і з іншими щепленками. А
найбільша трудність є з обороною перед вірусовими інфекціями
оцього буденного катару, який,хоч може не дуже небезпечний для
здоров'я, проте часто з'являється й вимагає все таки деякого
лікування, відбираючи не раз багато днів праці, що є причиною
187