Basic HTML Version
У СЛЬОЗАХ ПОТОНУЛИ НАШІ НАДІЇ
(ПОДІЇ У ХУСТІ 45 РОКІВ ТОМУ)
Написав ІВАН САРВАДІЙ
Після страшної й нищівної війни в кінці жовтня 1944 року, по
східній частині Федеративної Чехо-Словацької Республіки пролеті
ла радісна вістка —до столиці Карпатської України в Хусті прибув
відділ чехо-словацької влади на чолі зген. Ніжборським і монсеньйо
ром о. Галою, особистим приятелем о. д-ра Августина Волошина.
Від наших старшин, які служили в новоствореній чехо-словацькій
армії, ми довідалися, що армія на 80 відсотків складається із
закарпатців. Чехо-словацький уряд в Лондоні на початку 1943 року
домовився із совєтським урядом про те, що колишні громадяни
Чехо-Словаччини, які перебували у концтаборах, могли добровіль
но зголоситися до Чеського легіону ген. Людвика Свободи. Із тих
закарпатських в'язнів на примусових роботах в Красноярську на
Сибірі тоді ще залишилося живими приблизно 20,000 осіб,
знесилених недобитків, які ледве могли ходити. Але всі вони
зголосилися до війська. Отож після всебічної лікарської допомоги в
лютому 1943 року в Бузулуку, що в Чкаловській області, засновано
перші військові курені Чехо-Словаччини, укладені із закарпатців,
що їх совєти ще не знищили.
Радіють люди, урочисто вітають представників своєї федера
тивної влади: повиходивши зі сховок та укрить, зібралися вони у
Хусті в гарному новому будинку колишньої нашої владної будови...
В місті появилися сотні переважно молодих людей в елегантних
військових строях, колишні члени жандармерії, поліції, прикордон
ників і місцеві пожежники. Вони всі стають радо до послуг своїй
владі. Появилися д-р Е. Бачинський, д-р Ю. Бращайко, Ф.Ревай, о.
проф. Феделеш і інші. Староста міста Хусту з часів нашої федерації
1938-1939 років
д-р Мілош Дрбал, адвокат, створив управу
міста... Звідусіль прибувають люди до Хусту й приносять дарунки
— хліб, масло й сіль. Усі як один братаються, незалежно від
політичних і релігійних переконань. Кожний хоче чимось прислу-
148