Basic HTML Version
заліснення штучних чорних гір є ін
женер Чолівський. Працю українсь
ких рук тут видко на кожному кроці.
ЦЕРКВА УКРАЇНСЬКИХ
ПІОНЕРІВ
Містечко Шамокін лежить у чима
лій долині. Воно невисоке, чепурне,
чисте, з виявом слов’янської любови
до землі йприроди — воно у квітах
і в зелені. Над Шамокіном похмуро
височить, немов братська домовина,
темна гора, насипана руками і маши
нами із решток пород, здобутих з-під
землі. Це найвища штучна гора у
стейті Пенсильвенія, а може йу всьо
му світі, терикон, якого тільки через
помилку не названо власним іменем
на географічних мапах. Один Гос
подь знає, про що ота гора могла б
розповісти. Нам же тільки відомо, що
саме тут, після виснажливої праці у
штольнях, каліцтв, смертей під зем
лею, початкового безправ’я і самотно-
сти, —•саме тут 75 років тому обізва
лись на заклик „Свободи” українські
селяни, які волею долі ставали шах
тарями: тут, у Шамокіні постав Ук
раїнський Народний Союз, щоб не
вмерла Україна, щоб жила рідна мо
ва, пісня, культура, щоб не покрива
лись вугільним порохом серця зем
ляків, а щоб вони єднались, вчились,
розвивались, ставали повноправними
громадянами цієї великої країни. Са
ме тут силою селянських м’язів ви
кидано нагору брили чорного золота-
антрациту, тут розпочиналась проми
слова кузня, яка викувала велику і
могутню Америку, а в проекції —
тут кувались початки вільного, спра
ведливого світу, з новим і праведним
законом для всіх народів.
Та над тією похмурою безіменною
штучною горою, хоч яка вона висока,
здіймаються ще вище своїм духом, як
не золотими хрестами, одна із най
давніших українських церков у ЗСА
— українська католицька церква
Преображення Господнього. Перша
будова була тут ще в 1885 році. О-
тець-парох Юрій Дубицький знає тут
кілька, поколінь синів українського
народу, їхню долю /їхні об'єднані зма
гання, їхні перемоги, радощі, жал і. . .
З 1905 року стоїть при вулиці Ш а
мокін ч. 301 українська церква —
красуня, пристановище української
людини та йбагатьох інших людей
слов’янського роду, а навіть ірляд-
ців та інших, які люблять українське
Богослуження. Церква, гарно розма
льована, з різьбленими Царськими'
Воротами, на 14 вікнах-вітражах має
написи українською мовою: „Дар Ди-
митрія Карпяка”, „Дар Алексея Мар-
шон”, „Дар парафіян” . . . Тут повісті
і романи написані на стінах, на ви
тертих лавках, і шкода, що письмен
ники не беруться їх читати. . . Тут
же трапляється українська людина
вже четвертого покоління, а хор роз
починає Божественну Літурґію мо
гутнім „О Мати Божа”, і всі підхоп
люють цей спів! Говорить отець-па-
рох: „Ці гори колись були вкриті лі
сами, що нагадували наші Карпати.
А під землею працювали ваші діди
йбатьки, важко здобуваючи гріш для
родини, для церкви, для всього сво
го українського. Вони жили під Бо
гом, і тут вони з Богом заснували У-
країнський Народний Союз, щоб не
пропасти серед інших народів, щоб
жити гідно. Ми тепер користуємось
їхньою працею, але нам потрібно но
вого українського духу — духу тих
тисяч безіменних героїв-піонерів! По
трібно духу ідеалізму і братерської
співпраці, і Америці, і Україні...” Си
воголовий отець-парох розповідає, що
у Шамокіні, і в кожній українській
як католицькій так і православній
парафіях у цьому басейні твердого
вугілля — найбільше парафіян жі
нок, вдів, бо їхні мужі віддали все,
що могли. . . Отець не картав колиш
ньої Америки, він лише розповідав,
як сучасна могутня і вільна Америка
підіймалась до вершин, як багато пра
ці поклали в її будову українці та
інші поселенці.
Велично звучить хор з іншого міста
Пенсильвенійського стейту, з Лігай-
вели, де також були створені перші