Basic HTML Version
стов від села Комарівки, у лісі коли
шнього переяславського Вознесенсь-
кого монастиря Ґедеона, <s срібна ру
да. Проте, самого місця, де вироб
ляли срібло, заявив Патока, він не
знає. А того поляка, що виробляв
срібло, Мазепа відправив у Польщу
і дав йому 50 злотих, щоб мовчав.
Отож, чи справді є золото, срібло
на Україні?
Ні, немає. Не було і не буде. Так
вважалося. Так і нині ще багато-хто
вважає.
Одначе є розповіді про те, що чо
тириста років тому турки видобува
ли золото в Карпатах, поблизу міс
течка Берегове. Досі збереглися ті
штольні у горах, зарослі бур’янами.
Отож і нині геологи не втрачають на
дії на золото в тих місцях. Мовляв,
турки вибрали найбагатші жили, але
хоч щось там лишилося?
Геологи Львівської експедиції вже
давно сушать голову над долею кар
патського скарбу. До яких тільки
методів не вдавалися у своїх пошу
ках* Проходили штольні, били шур
фи. І знаходили крихти золота. Щ о
правда, крихти з вмістом один-два
грами золота на тонну пустої породи.
Але вся біда в тому, що золотоносні
піски швидко виклинювалися, в до
линах річок зникали. Невеличкі
клаптики з залишками золотих кри
хіток.
Та пошуки в Карпатах тривають . ..
Не один десяток років мріяли ге-
злоги про відкриття золота на Ук
раїні. їхні погляди були прикуті до
Карпат. Адже ще турки там водобу-
вали його.
Іншої думки про золото на Укра
їні дотримувався гірничо-промисло-
зець минулого століття А. Глібов.
Він міркував так. Якщо геологи твер
дять, що на Нагольному пасмі Доне
цького басейну є бодай незначні по
клади олива і цини, срібла і заліза
— а про це таки вже сто двадцять
років тому впевнено говорилося, —
го в цьому пасмі має бути і золото.
Г'лібов мав намір убити трьох зайців:
>ливо, цину і золото. У пошуки за
ліза на Донбасі він не вірив. Хоч і
глибоко помилявся в цьому. Проте,
величезне прагнення, глибока віра в
те, що метали він знайде, сколихну
ли Донецький край в 1860-70 роках.
І вже 1880 року Глібов створив акці
онерне товариство для розвідування
кольорових металів.
В балці Безим’янній та в Авгуєвій
біля сіл Гострий Бугор, Нагольчик
та інших робили свердловини, прохо
дили шахту за шахтою . • . Лише на
саме будівництво витрачено два мі
льйони карбованців! А видобуто ме
талу — мізерну кількість. Після смер-
ти Глібова 1897 року компанія збан
крутувала і роботи припинилися. Ча
сом вони поновлювалися, але нена
довго.
1892 року геолог Ф. Чернишов ви
словив думку, що поліметалічні ро
довища Нагального пасма стануть ко
лись основою для розвитку в Донець
кому краї цинового, олив’яного та зо
лотого виробництва. І ось 1928 року
проф. А. Платов запропонував поно
вити роботи на Нагольнику. Та вирі
шено було йти не тим шляхом, кот
рим ішов Глібов.
Річ у тім, що 1936 року видатний
геофізик Донецького краю А. Дона-
бідов довів: району Нагальної Тара-
сівки притаманне неглибоке (до ньо
го — лише 3-4 кілометри) залягання
кристалічних -порід магматичного по
ходження. І золото, яке знаходили на
Нагольному пасмі, — корінного по
ходження, саме з цих кристалічних
порід. Лиш окремі магматичні язики
сягали верств осадових порід і там
застигали. Все це свідчить, що золо
торудні жили на Донбасі треба шу
кати не з поверхні, як це робив Глі
бов. Потрібні свердловини — на гли
бину до 2-3 кілометрів.
Нова думка про те, що кристаліч
ний масив у межах Донбасу залягає
неглибоко (досі вважалося, що тут
кристалічний щит залягає на глиби
нах 10-16 кілометрів) — сколихнула
багатьох геологів. У серпні 1940 року
до Нагольного кряжу виїхала науко
ва експедиція в складі академіка П.