Page 170 - ukr

Basic HTML Version

рист” (50 гривень), „Козацькі чайки”
(80 гривень) та „Вітряний млин”
(200 гривень). Одначе, ці марки не
були вже в обігу на Україні-
Маляр Ігор Грабар (1871-1960), на­
роджений в Будапешті, походив із
родини закарпатських українців, яка
згодом переселилась до Росії. Був
він сином Ольги Грабар, відомої із
москвофільського процесу в Львові у
1881 р. Написав численні праці з іс­
торії мистецтва, з яких „История рус-
кого искусства” (1909-16 pp.) подає
багато матеріялів про українське ми­
стецтво.
Портрет академіка Чаплиґіна у ви­
конанні Грабаря вміщено на совєт-
ській марці з вересня 1944 p., вида­
ній з нагоди 75-л|ігДгя народження'
цього науковця.
Незабутній Юрій Нарбут (1886-
1920), графік світового маштабу, на­
родився в селі Нарбутівка, тепер Сум­
ської области. Після студій переїхав
до Києва, де очолив засновану в гру­
дні 1917 р. Українську Академію
Мистецтв. Нарбута можна вважати
творцем модерної української графі­
ки, до якої він прийняв попередні
надбання українського мистецтва, зо­
крема барокко. Він створив державні
знаки України і працював над укра­
їнською абеткою (1917-18 pp.). Нар­
бут проектував також українські мар­
ки, п’ятивартісна серія яких появи­
лася в 1918 р. Це — тризуб (10 ша­
гів), українець (20 шагів), українка
(ЗО шагів), тризуб (40 шагів) та 50
шагів.
Скульптор Михайло Лисенко (нар.
1906 р.) закінчив Харківський Худо­
жній Інститут і опісля викладав у
Київському Художньому Інституті.
Створив пам’ятники та статуї Шев­
ченка, Франка і Миколи Лисенка.
Поза тим виконав багато праць із
совєтської тематики, між іншими па­
м’ятник Щорсові в Києві (1949-54
pp.), який бачимо на випуску совєт­
ської пошти з 28 серпня 1961 р. (2.
коп.).
Останньою в розділі мистців є Те­
тяна Яблонська (нар. 1917 p.). Де­
які з її творів це „Хліб”, „У парку”
(обидва 1949 p.), „Весна” (1950 p.),
„Весняне сонечко” (1964 р.) та „Лі­
то” (1967 p.). ї ї картина „Хліб”, що
знаходиться в Третяковській галерії в
Москві, репродукована в кольорах на
совєтській марці з 29 грудня 1967 р.
(6 к.).
Композитор Семен Гулак-Артемов-
ський (1813-1873 p.), що здобув собі
славу безсмертною оперою „Запоро­
жець за Дунаєм” (1863 p.), був та­
кож визначним співаком. Учився він
спочатку в Києві, а потім в Петербур­
зі та Італії. В 1842 р. почав виступа­
ти на сценах Петербургу- Інші його
твори це „Українське
е є с іл л я
(1851
р.) і „Сон в ніч на Йвана” (1852 p.).
Совєтська пошта відмітила 150-ліття
народження композитора одною мар­
кою з 10 вересня 1963 р. (4 к.), на
якій, крім Гулака-Артемовського, ба­
чимо ще й сцену із „Запорожця за
Дунаєм”.
Актор Михайло Щепкін (1788-/
1863) виступав спочатку в кріпаць­
кому театрі графа Волькенштайна.
Після звільнення з кріпацтва в 1821
р. Щепкін заснував власну трупу в
Києві. Одначе, рік пізніше покинув
Україну і почав виступати в Москов­
ському Імператорському театрі. Цьо­
го талановитого артиста зустрічаємо
на двох совєтських марках: з 27 жов­
тня 1949 p. (1 p.), з нагоди 125-літ-
тя Академічного Малого театру їв
Москві, і з 1963 р. (4 к.) в 175-річчя
народин Щепкін а. Портрет на другій
марці, як згадано вище, це рисунок
Т. Шевченка.
Визначних осіб із групи природни­
чо-математичних наук, яких вдалось
нам зібрати на марках, звичайно чу­
жинці називають росіянами. Факт, що
ні на одній марці, присвяченій цим
особам, не зазначено їхньої україн­
ської національности, а на деяких
навіть сказано, що вони „русскіє”,
ще в більшій мірі сприяє утотожнен-
ню цих вчених із росіянами. Адже
Совєтський Союз — це російська ім­
перія, що дбає в першу чергу про
інтереси „старшого брата”.