Basic HTML Version
розселювались по Вачці, а з часом
переходили через Дунай до Сриму та
Славонії і там будували собі госпо
дарства. Так що тепер у тих країнах
також багато місцевостей, в яких жи
вуть русини усуміш із сербами, а са
ме — Беркасово, Липовляни, Нова
Субоцька, Долні Андревци, Шид,
Сримски Петровци (самі русини), Би-
кич Дол., Буковар, Ґорні Андревци,
Сибиня, Слободинци, Андрияшевци,
Раєво Село, Сримска Митровица, Ба-
чинци, Винковци, Миклошевци, Кані-
жа, Заврше, Шумече, Маґич -Мала
і т. д.
НАПРЯМ ПОСЕЛЮВАННЯ
Поселювання русинів на тій землі
не проходило обов’язково через Ру
ський Керестур і Коцур, але часто
траплялось незалежно від тих пер
ших руських заселених пунктів.
Такі існують відомості, що до по
одиноких сіл, а саме Беркасово, Би-
кич Дол., Сримска Митровица, Ли
повляни, Нова Субоцка, Антуновци
прибували гурти русинів у 1860-их
pp. та від 1900-1936 pp. просто з гір
ських околиць Лемківщини до Сриму
і Славонії, не заходячи до Бачки.
Треба згадати також про другу
хвилю поселення, що розпочалось
вкінці X IX стол. Зі східньої Галичи
ни прибули переселенці до Босні і
поселились насамперед у Прняворі,
потім у Деветині, Хорвачанах, Дуб
рові, Камениці. Пізніше замешкали у
місцевостях Баня Лука, Козарци,
Дервента, Лишна, Сримска Митрови
ца, Нови Сад, Куда, Вербас, Загреб.
Вани звуть себе українцями і корис
туються мовою, якою розмовляє сіль
ське населення в Галичині. Більшість
їх перебуває в Босні, але багато вже
переселилось до Бачки, Сриму і Сла
вонії. Отже, можна сказати, що обид
ві групи поселення вже живуть усу
міш. Тим більше, що вони належать
до однієї Церкви, а діти їх часто хо
дять до тієї самої школи. Українці
мають також у своїх скупченнях шко
ли з українською мовою навчання.
Укралиська церква в Липовлянах
Отже, тепер у Босні, Бачці, Сримі
і Слаівонії трапляються села і міста,
в яких усуміш із іншими народами
живуть і українці, а це: Прнявор, Ба
ня Лука, Козарци, Дервента, Девяти-
не, Хорвачани, Лишна, Сримска Мит
ровица, Нови Сад, Кула, Вербас, За
греб і т. д.
В історії поселювання чи розселю
вання часто-густо траплялося, що
поодинокі самітні переселенці або
менші групи русинів, відірвавшись
й віддалившись від власного сильні
шого осередку, заблукавши на Ба-
натські або інші окраїнні пустарі і
оточені чужими народами — руму
нами, сербами, мадярами, відрікали
ся своєї віри і національного наймен
ня, приставали до інших.
Отак якнайкоротше можна сказати
про давню еміграцію русинів із За
карпаття і Лемківщини на наддунай
ську рівнину в колишній Австро-У-
горській, а пізніше Югославській
державі.
ПРІЗВИЩА И ІМЕНА
Тут подаємо імена йпрізвища юго
славських русинів-українців.
Прізвища: Адам, Арвай, Бучко, Бо-
рик, Буша, Бруґош, Баран, Бандурик,
Босий, Бурчак, Бабинчак, Барна, Ви-
най, Виславски, Валько, Винцриль,
Ґнип, Гречко, Ґербик, Ґовля, Ґолуб,
Гайнал, Гирйовати, Гайдук, Гробар,
Гудак,; Дюрань, Джуня, Дула, Дро-
тар, Данчак, Чельовски, Чема, Чоп-
нар, Іван, Югас, Югик, Янкань, Ки-