Basic HTML Version
Здавалося мені, що й старша сес
тра, Ніна Стрільченкова, змінила
свою думку відносно викладової мо
ви в школі. Вона вчитзлювала в око
лицях Одеси і часто бувала в Одесі,
де жили її батьки- Я спитав її, чи ви
їздила вона за межі України. Вона
сказала, що бувала в Криму, на Кав
казі, але на Московщині не була. Я
приобіцяв влаштувати її на загаль
ноосвітніх курсах для кращих учи
тельок народних шкіл, які відбува
лися щороку в Петербурзі при Ви
щих Жіночих Бестужівських курсах.
Земства і міські самоврядування по
силали на ті курси своїх учителів,
оплачуючи їх подорож і прожиток.
Стільченкова охоче погодилася, я по
ставив їй лише одну умову: крім за
гального формального звіту про кур
си, вона мені розповість свої вражен
ня з Росії.
Повернувшись з Петербургу, Ніна
Стрільченкова склала широкий звіт
про курси, зокрема їх педагогічну
сторону. Я запросив її на вечерю до
рестоврану, і вона, червоніючи від ні-
яковости, розповіла про свої спосте
реження над пасажирами в потязі і
взагалі людьми, з якими вона зустрі
лася поза межами України. Земство
оплачувало їй подорож з Одеси до
Петербургу другої кляси, але вона,
щоб заощадити трохи грошей, взяла
ггляцкартний білет третьої кляси. До
Воронежа їхала спокійно, ніхто її не
турбував. Але вже за Воронежом до
вагона всіла ватага москалів-,,штука-
туров”. Вони вдерлися в переділ, де
сиділа Ніна, і почали домагатися, щоб
вона відступила їм своє місце. ,,Ба-
риньки моґут і постоять, а рабочему
человзку нужно посідєть”, заявив
один з них. На їі протести, що, мов
ляв, вона та інші пасажирки запла
тили за свої пляцкарти, вони лише
брутально лаялись і насміхались.
Кондуктор спробував був виставити
непрошених пасажирів, але це викли
кало з їх боку ще більшу лайку і
погрози. Нарешті Стрільченкова по
просила кондуктора знайти їй інше
місце за додаткову плату. Але йтам
вразила її хамуватість і некультур
ність пасажирів — представників „ве
ликого російського народу”.
Закінчуючи розповідати свої вра
ження, Ніна сказала мені:
— Ви маєте рацію: в Росії живуть
під кожним оглядом інші люди. Але,
щоб бути свідомим українцем, треба
національну свідомість набувати з ко
лиски. В зрілому віці вже пізно, і то
му доведеться мені лишитися „обще-
русскою”- Правда, я тепер признаю
рацію українцям в їх культурній про
паганді !