Basic HTML Version
піти? По дорозі вступили ми до го
телю до кімнати, де перебував голов
ний предсідатель. Там ми ще раз впо-
сліднє питали один другого: що ро
бити? Нараз, якби змовилися, всі в
один голос заявили: Ні! Зміна не
сміє бути переведена.
Тоді предсідатель зажадав від кож
ного з нас присяги, що один другого
не зрадимо і всі як один видержимо
солідарно й будемо боротися всіми
силами проти зміни. По сім удались
ми до адвоката Союзу. Там застали
вже бл. п. Єпископа з одним свяще
ником. По коротких вступних словах
адвокат заявив нам і Єпископові, що
ухвали, які запали на послідній Кон
венції в справі зміни назви і статутів,
не були переведені після закону. То
ді ми заявили, що коли так, то ми ні
яким чином не введемо в життя тих
змін.
Ради правди зазначу, що Єп. Ор-
тинський впав тут жертвою своїх
найближчих дорадників. Що саме
мали ті дорадники на думці, коли на-
клонювали Єпископа до цього кро
ку, годі знати. Можу подати тільки
це, що загально було говорене, а са
ме: дорадники хотіли впхати Єп.
Ортинського в конфлікт з УНСоюзом
і народом, щоби в той спосіб зломити
його силу, бо знали, що нарід не пі
де за Єпископом, а стане в обороні
своєї організації і своїх прав.
Інші знову говорили таке: Єпископ
€ в тяжкій боротьбі з мадяронами.
Йому доконче треба себе оперти о
якусь силу, щоб піднести свій автори
тет. Такою силою являвся УНСоюз.
Розходилося тепер тільки про те, щоб
Єпископ перебрав в Союзі всю владу
в свої руки.
Члени УНСоюзу і уряд відносилися
на ділі до Єпископа дуже прихильно.
Уважали його за доброго українця-
народовця і зробили його почесним
членом і покровителем Союзу. А сам
Єпископ став дійсним членом органі
зації. Єпископ, коли б жив, міг був
цілком певно бути в УНСоюзі до сьо
годні і тішитися довір'ям, впливом
і загальною повагою. Священики-до-
радники радили йому, одначе, не за
довольнитися тим, що нарід без при
мусу і по добрій волі й охоті йому
офірував. Тоді Єпископ забажав скуп-
чити в своїх руках всю силу влади.
Це й спричинило конфлікт між чле
нами і прихильниками нашої органі
зації та бл. п. Єпископом Ортинським.
Єпископ побачив пізніше помилку і,
як кажуть, жалував свого кроку.
По конференції з адвокатом Єпис
коп від'їхав, а по якімсь часі за на
мовою згаданих дорадників почав
будувати свою власну організацію,
таку, яку бажав собі мати, себто
„Провидіння". А Союз остався далі:
Українським і Народним.