Basic HTML Version
піднісся білий японський прапор з
червоним сонцем.
Від того моменту питання україн
ського майна в Харбіні стало предме
том дипломатичних розмов у Пари
жі та Варшаві, де їх вів ген. Сальсь-
кий з начальником японської місії
полк. Янагіта, з яким нам довелося
познайомитися вже в 1935 році в бе
резні після тюрко-татарського конг
ресу в Мукдені-Курултаї, який від
бувся під головуванням знаного дія
ча Аяз Ісхакі. Він дав нам рекомен
даційну картку до полк. Янагіта.
Ось така була історія з спробами
повернути та зберегти величавий бу
динок у Харбіні, що від листопада
1933-го року до серпня 1945 року був
відомий як „Український Клюб".
Історія адміністрації цього дому за
два роки описана в книжці, виданій
у 1936 році накладом Української Ви
давничої Спілки.
Після закінчення другої світової
війни українці Далекого Сходу мали
тільки один раз листовний зв'язок з
УНСоюзом, коли одержано з Амери
ки поздоровлення та побажання з на
годи десятиліття існування Україн
ського Представницького Комітету в
Шангаї. Але моральну піддержку ми
завжди мали через Пан-Американсь-
ку Конференцію в наших турботах
про виїзд із війною розворушеного
Китаю. Ця центральна українська ор
ганізація вживала всіх можливих за
ходів, щоб нам допомогти. Зокрема в
ній виявив свої дипломатичні здібнос
ті редатор англомовного тижневика
„Свободи" Ст. Шумейко, як представ
ник Пан-Американської Конференції,
а все листування вів її секретар В.
Шандор.
Ї$Ш&&&.
Олекса ВЕРЕТЕНЧЕНКО
75
В боротьбі ми не виграли бою.
Але виграєм
—
сміло погляньте!
Як же світло з тобою,
Свободо
—
Дорогий діяманте!
Просвіти ж нам шляхи віковірні,
Будь нам сяєвом невмирущим.
Бо Свобода
—
це Символ Віри,
Віра ж гори ворушить.
279