Basic HTML Version
З окупацією Сибіру та Далекого
Сходу большевиками, зокрема після
появи червоних в Харбіні, коли їм
вдалося взяти в свої руки адміністра
цію Китайсько - Східньої залізниці
шляхом таємного договору з правите
лем Манджурії Чжан Ззо-ліном, вони
повернули залізницю своїй імперії,
хоч у 1918 році оголосили, що від
мовляються від усіх царських загар
бань.
Большевики повели активну кампа
нію за ліквідацію всіх емігрантських
організацій в Манджурії. „Українсь
кий Клюб" був у той час яскраво ан-
тичервоний. В зв'язку з виборами
управи Клюбу розгорілась уперта бо
ротьба, і в 1926 році китайська адмі
ністрація, використовуючи його внут
рішні турботи, забрала в свої руки
будинок, оголосивши, що в правлінні
Клюбу є багато большевицьких аген
тів. Правда ж була в тому, що прав
ління Клюбу зверталося до китай
ської влади з проханням захистити їх
від лівих елементів, що намагалися
пролізти до адміністрації будинку.
У 1925 році правління Клюбу вирі
шило повести активну акцію за пе-
ребрання будинку в свої руки. Ці по
дії докладно описано в журналі „Ук
раїнське Життя", що друкувався в
японській друкарні за підписом япон
ця як видавця, щоб забезпечити його
від китайської цензури. В той час всі
українські організації, українська по
чаткова школа, а також українська
гімназія були вже закриті.
Червоні, щоб здобути більшість,
ввели незаконно як членів Клюбу 74
своїх осіб, серед них 49 москалів, 9
жидів, татарина, латиша та поляка.
В 1927 році групі членів Клюбу
вдалося добитися від китайців повер
нення будинку з дозволом перевести
загальні збори на „нових основах
життя". Але це був дуже короткий
період. Незабаром будинок був знов
сконфіскований. Після того протягом
років група „клуб'ян" уживала захо
дів, щоб повернути в українські руки
будинок Клюбу, але без успіху.
В цей час у вигляді гуртка при
ІМКА створено організацію „Просві
ти". Виникла ідея відібрати від ки
тайців будинок і заховати його під
американський прапор. Такі справи
переводилися на всій території Ки
таю досить легко, бо великі держави
мали в Китаї окремі права, зокрема
право екстериторіяльности, себто не-
підсудности китайському судові. В
Шангаї, Тянтзіні, Ціндао, Вейхавей,
Ханкоу та ін. існували чужинецькі
концесії зі своїми власними адмініст
раціями, поліцією, охоронними війсь
ками та ін.
Тоді від імени т-ва „Просвіта" на
писано листи до Українського Народ
ного Союзу в Америці. В цих листах
представлено історію „Українського
Клюбу", конфіскацію будинку і, що
найважливіше, з'ясовано можливість
згоди харбінського американського
консуляту перебрати його під свою
охорону.
На жаль, не маємо точних відомо
стей, хто саме і які в цій справі пе
реводив розмови. Автор цих рядків
був членом т-ва „Просвіти" в ті пер
ші роки, а перед тим брав участь у
кількох нарадах групи „старих клу
б'ян", хоч фактично ніколи не був
членом клюбу. Правда, в 1923 році
йому пропонували вступити в член
ство клюбу, але п. Неділко-Борков-
ський, який втік до Харбіна з Влади
востоку, відрадив від того, мотивую
чи тим, що в справах Клюбу не все
ясне у політичному відношенні. Це
було почасти правдивим тверджен
ням.
Після довшого листування Україн
ський Народний Союз погодився на
те, що майно „Українського Клюбу"
може бути записане на його власність,
і повідомив, що відповідні листи ві
діслано до американського консуля
ту, мабуть, за договоренням з Дер
жавним Департаментом.
Піднесення над Клюбом американ
ського прапора та реєстрація його
нерухомого майна, як американсько
го, була справою консуляту ЗСА.
277