Basic HTML Version
Москви на Україну. Одночасно ці са
мі ідеологи малюють
українського
гетьмана — Івана Мазепу як „ворога
народу", хоч він бажав визволити
свій нарід з-під московського пану
вання.
За царських імперіялістичних ча
сів викликала Православна Москов
ська Церква українського гетьмана
—• Івана Мазепу,
як ворога цієї
Церкви, хоч український гетьман був
найбільшим меценатом-ктитором пра
вославної віри. Тепер московські ко-
муністи-імперіялісти
називають І.
Мазепу „зрадником"
українського
народу, хоч цей гетьман ціле своє
життя думав про волю для свого на
роду, як це змалював Б. Лепкий у
своєму творі про Мазепу.
„Дякую Тобі, Боже, за охоту
до життя і діла!"
Повищі слова взяті з останньої мо
литви Великого Гетьмана, молитви
перед самою
смертю. Ось дальші
слова цієї молитви, взяті з 7-го тому
повістевого циклу про українського
гетьмана. Том цей видало НТШев-
ченка в Америці та УВАН у США в
Ню Йорку в 1955-му році.
„Велике це добро — („охота до
життя і діла") — молиться Мазепа,
і Ти найкраще бачиш, що я його у
землю не закопав. Не гайнував. І го
ловою і руками трудився, і мислею
і мечем. Великого хотів. А що не
здійснив свого хотіння, може, це й не
моя вина. Всі ми лише люди . . . А
людині дав Ти волю розвиватись.
На людині Ти, мабуть, і завівся. Лю
дині ще багато дечого бракує. Не ка
рай же нас за те, лиш поможи нам
кращими стати, достойними премуд-
рости Твоєї!"
В цьому самому томі великого по
вістевого циклу, названому „Мазе
пою", автор був обмежений в компо
зиції твору, бо похід ,,з-під Полтави
до Бендер" обмежував його творчі
можливості. Але автор вплітає в свій
твір побутові подробиці, які призна
чені на те, щоб виповнити час між
головними етапами походу. Ось ко
лишній запорожець старий Верига
рішається втікати з жінкою разом із
військом
Мазепи, бо „москаль на
паль саджає, кров'ю насолоджується
християнською. Ідуть наші села й ху
тори з димом, і ще йому мало. Цілий
світ запалив би!"
Оця втеча від „москаля" відома і
нам.
„Вийшли з хати, оглянулися та пе
рехрестились. Залишили все; взяли
тільки харчі на дорогу і дві ікони.
Пані-матка Покрову, а він Савата та
Зосима. Бо Верига любив пасіку і
бджоли та кожного ранку, як схо
дило сонце, молився до їх покрови
телів".
** *
Є. Ю. Пеленський вважає історич
ну повість Б. Лепкого під заг. „Кру
тіж" „найкращою" між всіма повіс
тями автора, бо вона „не переказує
історичних фактів ,але віддає духа
доби". Тут можна б завважити, що
й інші прозові твори Лепкого „не пе
реказують" тільки історичних фак
тів", але похвала Пеленського оцій
лебединій пісні Б. Лепкого згідна з
правдою. Пеленський мав інформації
про цей твір від самого автора, і тому
наводимо його оцінку повісти „Кру
тіж", надрукованої в 1941-му році.
„Ідеалістом в цій повісті є герой її
Валентий
Босий - Босаковський . . .
Протиставить його Лепкий козацькій
черні, що підносить голову проти
гетьмана. Є це постать розміряна на
велику міру, український Дон Кіхот...
виведений у свому, питомому собі
середовищі. Він прокидається, „сміш
ним". Це вже доля, мабуть, усякого
ідеалізму, який у зударі з реалістич
ним життям може видатися „сміш
ним". Вірно відданий дух доби, і ця
монументальна постать на полі черні
— це найбільші ціннощі повісти".
Численні автори
підкреслювали
працьовитість Б. Лепкого і поета,
274