Page 116 - ukr

Basic HTML Version

ілюстраціями Мирона Левицького та
з поданим рівнобіжно англомовним
текстом, в перекладі Осипи Ґібайло-
Ґіббонс. Це, здається, був перший
український „каміке", написаний на
основі української народної леґенди.
Дотепер окремою відбиткою вийшла
тільки 1-ша частина „Богути Багати­
ря", однак, здається, немає великої
потреби робити з нього книжкових
випусків, адже читачі „Веселки" в
кожному новому числі зустрічаються
й далі із своїм улюбленим героєм
(останні роки з ілюстраціями Петра
Холодного-молодшого ).
У 1960 р. вийшла дотепно ілюстро­
вана Едвардом Козаком „Віршована
абетка" пера Миколи Щербака, в тій
же серії, як 4-й випуск — багатоко­
льорове видання, на крейдяному па­
пері, з якого й нині подекуди діти в
садочках і перших кляеах українсь­
ких шкіл вивчають нашу абетку.
„Казка про трьох ведмедиків" Іри­
ни Наріжної — так зветься 5-ий ви­
пуск серії „Бібліотека Веселки".
Поема з ілюстраціями Петра Холод­
ного, мол. вийшла у виданні УНСою-
зу в 1963 p., з двокольоровими ілю­
страціями, розрахована вона на чи­
тачів молодшого віку. Для трохи
старших дітей написала Ганна Черінь
оповідання під наг. „Листування",
ілюстроване Любославом Гуцалюком,
що вийшло у виданні УНСоюзу в 19-
66 p., як 6-й випуск у названій серії.
В оповіданні йдеться про малого ге­
роя, який переїхав з родиною з фар-
ми жити у великому місті, однак,
листуючись із своїм дідусем, знав про
все, що діялось у далекому американ­
ському селі. Герой Івасик у листах
до дідуся не раз повідомляє, про що
вони вчаться в українській школі, і
так авторка, непомітно для юного чи­
тача, подає цікаві відомості з історії
України та її боротьби. Згодом дідусь
помер ,але Івась вже не міг уявити
свого життя без листування: він пи­
ше листи до своїх українських дру­
зів у різних країнах, самозрозуміло,
українською мовою, бо якою ж писа­
ти з Америки до приятеля в Німеч­
чині?
Вартісна й важлива для виховання
дітей в дусі української мови й куль­
тури серія видань УНСоюзу не при­
пинилась і не припиниться на 6-му
числі: багато молодих батьків і мате­
рів, подекуди навіть у мішаних націо­
нально родинах, продовжують вихо­
вувати своїх дітей в українському ду­
сі, щоб вони розуміли проповідь у
рідній українській Церкві, своїх дру­
зів з не-англомовних країн світу і,
врешті-решт, знали ще одну мову —
мову одного з найбільших слов'янсь­
ких народів. Китайське прислів'я,
випробуване впродовж тисячоліть,
стверджує, що „хто знає дві мови, той
удвічі багатший".
Видаючи „Веселку" та неперіодич­
ні книжкові випуски українською мо­
вою для дітей, Український Народний
Союз виявляє важливу завбачливість
ще й у тому розумінні, що в наш час
політичні події котяться швидше сні­
гових обвалів із гір, а Україна вияв­
ляє дедалі, то більше опору тимчасо­
вому окупантові.
Журнал „Веселка"
Справжньою гордістю не лише ба­
гатотисячного членства УНСоюзу, а
й усієї української спільноти у віль­
ному світі є ілюстрований, багатоко­
льоровий дитячий журнал-місячник
„Веселка", що його розпочав видава­
ти УНСоюз, у співпраці з ОПДЛ, ще
в 1954 році. Редаґує „Веселку" Коле­
гія в складі відомих діячів на полі
культури для дітей: письменника і
редактора Володимира Барагури, ві­
домого письменника для дітей Рома­
на Завадовича і багаторічного ре­
дактора, видавця та письменника Бо­
гдана Гошовського, голови Правлін­
ня ОПДЛ; остаточну мовну редакцію
„Веселки" незмінно провадить ред.
Вячеслав Давиденко.
Дотепер вийшло 15 річників „Ве­
селки". Здається, і в природній весел­
ці немає ні однієї барви, яка б не за­
сяла на сторінках цього ілюстровано-
116