Basic HTML Version
тенґассе ч. 19
2
. Слухачами були ук
раїнські студенти та студентки, знач
на частина яких студіювала у віден
ських високих школах. За виклади
із слухачів ніяких оплат не брали.
Професорська колегія Українсько
го Вільного Університету складала
ся з українських професорів, які по
кинули російські й польські універ
ситети з політичних причин, та з де
яких учених, котрі доти ще не викла
дали у високих школах. Науковий рі
вень професорського складу стояв
дуже високо. До професорського
складу, напр., входили такі наукові
сили, як І. Горбачевський, хемік сві
тової слави; Степан Рудницький, ві
домий український географ; Степан
Смаль-Стоцький, визначний філолог
і член Всеукраїнської Академії Наук
у Києві; Д. Антонович, дослідник ук
раїнського мистецтва; Ол. Колесса,
перший ректор університету, колиш
ній декан філософічного факульте
ту у Львові; Д. Дорошенко, історик
України; Ст. Дністрянський, колиш
ній професор львівського університе
ту, визначний правник, член-корес-
пондент Петербурської Академії На
ук; В. Старосольський, теоретик пра
ва і діялектик європейської міри; О.
Одарченко, колишній професор вар
шавського університету за царату;
А. Яковлів, дослідник українського
права і, нарешті — молодші виклада
чі, як Лозинський, Лащенко та інші.
Викладало у Відні на філософічно
му відділі б професорів і 2 доценти;
на правничому 6 професорів і 1 до
цент, тобто разом 15 професорських
сил.
Перший семестер УВУ у Відні три
вав до початку травня, а деякі ви
клади протягнулися до кінця травня
1921-го року.
Незабаром виявилося, що у Відні
УВУ не знайшов достатньої підтрим
ки ні збоку молоді, ні збоку тих гро
мадських кіл, що обіцяли йому поміч.
Слухачів було небагато, разом 90, з
того на філософічному відділі 65, а
на відділі права і суспільних наук —
25.
При постанні Вільного Університе
ту кошти його утримання в першо
му триместрі становили суму до ЗО
тисяч корон. Хоча Союз не мав та
ких грошей, однак зобов'язався фі
нансувати цю культурно . освітню
установу, спираючись на декларації
різних українських видавничих фірм
дати значну допомогу для тієї мети.
Але скоро по тому видавництва ввій
шли в стадію хронічної грошової
кризи, і своїх обіцянок не дотримали.
В таких матеріяльних обставинах
Рада Університету почала шукати
для нього певнішого забезпечення.
Коли ж виявилося, що найбільша
кількість української академічної мо
лоді перебуває в Празі, Управа УВУ,
за ініціятивою проф. Ол. Колесси, по
становила перенести УВУ до Праги.
Цей намір зустрівся з аналогічни
ми стремліннями й заоохотою збоку
української академічної молоді в
Празі, яка в листі Ради Академічної
Громади з дня 11-го лютого 1921
прохала Управу УВУ перенести цю
інституцію до Праги, „щоб заспокої
ти духовий голод викладів- з обсягу
своєї мови, літератури, історії та вза
галі рідної культури", а також викла
дів в рідній мові з інших галузей
людського знання у поверх 1 000 ук
раїнських студентів, що під цю пору
проживали в Чехо-Словацькій Рес
публіці.
На початку травня 1921 р. прибула
до Праги делегація, складена з рек
тора УВУ проф. д-ра Ол. Колесси та
проректора професора д-ра Стани-
слава Дністрянського. Вона пода
ла відповідний меморіял в справі
УВУ до президента Чехо-Словацької
Республіки Т. Ґ. Масарика і була
прихильно прийнята президентом мі
ністрів, міністром закордонних справ
і міністром освіти. Була вона в ком
петентних університетських чинни
ків, де зустрілася із зрозумінням і
прихильністю для тієї справи. Також
чеська преса поставилась до справи
перенесення УВУ з Відня до Праги
дуже прихильно. В тому часі рек
тор Ол. Колесса був прихильно прий
нятий президентом Чехо-Словацької
Республіки Масариком, прем'єр-міні-
2
А. Жук, „До 40-літнього ювілею
Українського Вільного Університету на
еміґрації" •— Сучасність, Мюнхен, жов
тень 1961, ч. 10.
86