Basic HTML Version
„Я стою в Союзі"
Хто з нас довгими роками не чув
цісї, часто гордої, звичайно вдоволе
ної заяви. її здебільшого складали й
складають старі члени Українського
Народного Союзу з нагоди заохоти
такого союзового члена забезпечити
себе і родину перед життьовим рис
ком, очевидно забезпечити в реально
му сенсі цього означення. І скільки
разів на такій заяві кінчалася всяка
розмова союзового діяча з таким тра
диційним союзовим членом. Бо від
десятиліть національна роля Союзу
затемнювала, можна сказати приглу
шувала господарську його ролю.
Так, якби ці дві рівно важливі ролі
не були поставлені, як наріжні каме
ні союзовоі будови, її батьками-за-
сновниками, ранніми нашими іміґ-
рантами й піонерами національного
і
господарського,
впорядкованого
життя української громади за океа
ном.
Перевіряючи списки найраніших
членів Союзу, із зчудованням прихо-
диться ствердити, що вони знали ці
ну життьовому забезпеченню. Вони
забезпечувалися на високі, як на той
дешевий час, суми тисячі й нерідко
двох тисяч долярів, що відповідало б
сьогодні сумам чи не вп'ятеро біль
шим. Щось сталося згодом на довго
му життьовому шляху нашої устано
ви, її пізніші члени перестали наслі
дувати своїх батьків й перехилили
свою союзову „палицю" в сторону
національної функції коштом функ
ції господарської.
З того часу не було важливим
життьове забезпечення. Йшло про те,
щоб , ,стояти" в Українськім Народ
нім Союзі. Щоб бути його членом і
в такий спосіб включитися в цей най-
раніший і, як досі, найповніший на
ціональний перепис нашої земляць
кої громади в цім краю. Чи член був
забезпечений на вищу суму, чи мен
шу, чи його власні потреби й потре
би його родини вимагали більшого
чи меншого забезпечення, чи врешті
його заробіток і мастковий стан був
кращий чи гірший, це звичайно ніяк
не впливало на децизію члена Сою
зу відповідно забезпечитися. Виста
чало самого факту , ,стояння" в ря
дах своєї національної організації.
Та й до сьогодні більшість нових
союзових членів „вступають" і „впи
суються" до Українського Народно
го Союзу, а тільки невелика частина
з них „забезпечується" в ньому. Цю
термінологію закріплюють далі з зав
зяттям, вартим кращої справи, наші
союзові секретарі та організатори,
які пропонують кандидатам на сою
зових членів „вступити", а не „забез
печитися" в їх організації.
Які причини цього цікавого й мар-
кантного явища? Адже й колись на
ціональна роля УНСоюзу була не
менше важливою, як під цю пору.
Мабуть, не малу ролю в цьому грає,
як згадано, наша нехіть до господар
ських справ, бодай у громадському
житті. Мабуть, все ще арґумент на
ціональний більше переконує наших
земляків, як заклики матеріяльної
природи. Мабуть, чималу ролю грає
наша невиробленість у господар
ських справах, куди більше, як наші
недоліки в громадських і політичних
справах. Але видається, що найбіль
ше лиха тут коїть наше нерозуміння
природи й ваги всякого забезпечен
ня, а вже зовсім окремо забезпечен
ня життьового. Тому завдання осві-
домити нашу суспільність щодо цьо
го важливого сектора господарсько
го життя належить до найбільш по
трібних і найбільш пекучих потреб
нашого часу.
Чи після цього може томлячого
вступу шановний читач наших сою
зових щорічних календарів буде го
товий вибачити авторові цієї статті
за те, що він знову, замість писати
на літературні чи загальні націо
нальні теми, повертається до питань,
зв ' язаних з основами життьового за
безпечення ?
Три основні функції життьового
забезпечення
Основною функці єю
життьового
забезпечення є забезпечення від при
таманного людині риску життя. Хоч
сучасна статистика дуже докладно
визначає пересічну довжину люд
ського життя, все ж вона ні в чому
не змінює непевности, на яку прире-
ц