Basic HTML Version
чі. Коли звільнився Львів, я з вели
кими труднощами переїхав туди. І
застав у своєму мешканні тотальну
руїну.
В 1944 році я опинився знов на
еміграції, спершу в Словаччині, потім
у Відні, а навесні 1945 р. в Баварії.
Тут я очолив Центральне Представ
ництво Української Еміграції в Ні
меччині. Праця була велика, відпо
відальна і небезпечна. Осідок органі
зації був у баварському місті Авґс-
бурґ. Тут ми приймали о. д-ра В.
Кушніра з Канади, а згодом і голову
ЗУАДК д-ра Володимира Галана.
І тут у 1948 р. моя ровесниця „Сво
бода" дала про себе знати. її тодішній
головний редактор д-р Л. Мишуга
звернувся до мене листом, щоб я
написав до календаря „ С в о б од и"
статтю про українську еміграцію.
Я це виконав і в альманасі „Сво
боди" за 1949 р. ця моя джерельна
праця появилась.
Нав'язані таким чином наново гар
ні й ділові взаємини між мною й
моєю ровесницею уже не перерва
лись. Навпаки, коли в травні 1949 р.
я прибув до Америки, то вони затіс-
нились.
На цьому місці дякую моїй ровес
ниці „Свободі" в Джерзі Ситі за те,
що йшла мені на руку, зокрема дя
кую за те, що з нагоди мого сімде
сятиліття так щиро й прихильно по
ставилась до моєї особи.
Мимоволі насувається ще один кон
траст між мною і моєю ровесницею
„Свободою", а то: „Свобода" може
відмолоджуватись, поновлюючи чи
наново організуючи свій редакційний
„Гарнітур". Я можу тільки старітись і
старітись, і проти цього не поможе
мені ніякий ґарнітур, навіть із само
цвітів та золота.
доробок „Свободи" ~ 9 річників журналу для дітей „Веселка".
29