Basic HTML Version
БОНІ плями. У самців щелепи виги
наються, і на них виростають великі
зуби.
У ріках кета густими косяками
йде вгору проти течії з швидкістю в
середньому 47 кілометрів на добу. Не
рестовища її в Амурі і притоках роз
ташовані у передгірських ділянках, де
с відповідні ґрунти, швидка течія і
джерела. Ікру риба відкладає в „гніз
до" (яму), вириту нею на дні ріки.
Мальки довго в ріках не затримують
ся і скочуються в море. Кета по Аму
рі піднімається іноді більше як на З
тисячі кілометрів. Після нересту вона
гине. Цікаво, що риба, як правило,
заходить в ту ріку, де вона народи
лась.
Щоб зберегти рибні запаси цінних
міґруючих риб, крім штучного роз
ведення, велике значення має влаш
тування у греблях спеціяльних рибо
ходів. Такі споруди дають змогу ло
сосевим, осетровим і деяким іншим
рибам підніматися з моря у верхні
течії рік, до місць свого природного
розмноження. Риба, підходячи до гре
блі, орієнтується на струмінь води,
що стікає по східцях рибоходу, і під
німається вгору по цих своєрідних
„сходах", поступово перескакуючи із
Схема роботи ехолота,
східця на східець, відпочиваючи у
спеціяльних басейнах.
Особливо багато рибоходів, пере
важно вертикального типу і східчас
тих, збудовано на різних ріках у ЗДА
і Канаді. Хоч завдяки цьому питан
ня пропуску риб на нерестовища зна
чною мірою розв'язано, проте маль
ки, які скочуються по ріках у море,
все ще у великій кількості гинуть, по-
падаючи в турбіни. Щоб уникнути
цього, тепер розробляють різні додат
кові пристрої. Чимало рибоходів, зок
рема на ріці Ковмен у ЗДА, устатко
вано автоматичними лічильниками.
Вони реєструють, коли і скільки риби
пройшло по рибоходу. На греблі гід-
роелектрівні ріки Мозель поблизу
міста Кобленца в Німеччині по схід
частому рибоходу йдуть 23 види риб,
серед них не тільки лососеві, міноги,
а й деякі з коропових, зокрема голо
вень, лящ, підуст, а також плітка,
вугри тощо.
Міграція риб відбувається не тіль
ки з моря в ріки, а й навпаки. Най
більш яскравим прикладом такої мі
грації може бути мандрівка зви
чайного річкового вугра, поширено
го по всьому узбережжі Европи від
Білого до Чорного моря. У невели
кій кількості вугри є і в ріках Укра
їни, зокрема в Дніпрі. Дорослі річко
ві вугри живуть' у прісній воді, дося
гаючи довжини півтора метра і ваги
до 6 кілограмів. У шість-п'ятнадцять
років вони залишають ріки і перепли
вають для розмноження в західню
частину Атлантійського океану, до
берегів Центральної Америки, між
Бермудськими і Багамськими остро
вами. В Балтійському морі вугри ру
хаються із швидкістю 35-50 кіломет
рів на добу. До нерестовища вони
проходять понад 7-8 тисяч кілометрів.
Відкладають ікру з кінця зими до
середини літа. Після цього дорослі
риби гинуть.
Довгий час розмноження вугрів
залишалось таємницею. Ще Арі-
стотель вважав, що вугри народжу
ються від земляних хробаків, які в
свою чергу нібито виникають шля
хом самозародження з мулу. І тіль
ки в 1921 році, після тривалих шу
кань вчених різних країн, данський
іхтіолог Иоганнес Шмідт знайшов
163