Basic HTML Version
Краєвид Місяця.
Потім наші астронавти звернуть
свій зір у сторону Місяця — до мети
своєї подорожі. І тепер із космічних
просторів побачать вони тисячі кра
терів, безмежні „моря" і високі гори.
Кратери на Місяці мають інший
вигляд, ніж на Землі. Бо земні крате
ри переважно вульканічного похо
дження. На Місяці кратерів вулька
нічного походження мало. Великі ме
теори, що протягом мільйонів років
ударяли об поверхню Місяця, витво
рили спеціяльного роду кратери, ви
глядом подібні до мисок або діжок.
Промір їх становить одну милю або
й більше. Але є і такі, що їхня ши
рина виносить 150 миль. Якби на дні
такого кратеру осів космічний кора
бель астронавтів, то вони спершу на
віть і не знали б, що опинилися в
кратері. Височина стін кратерів та
кож різна. Є кратери висотою кілька
сот метрів. Але кратер Клявій сягає
на 7,000 метрів угору.
Учені налічили на Місяці 30,000
кратерів. Ще донедавна учені були
певні, що кратери на Місяці мертві.
Але в минулих роках цю їхню пев
ність захитав український учений Н.
Козирів, астроном кримської обсерва
торії. Цьому вченому вдалося зробити
фотографії із кратеру Альфонса, які
показують, що цей кратер виділяє
гази й попіл. Та не всі американські
учені поділяють думку Козирева, що
ці гази й попіл походять із вогненно
го нутра Місяця. Лише астронавти,
що відвідають Місяць, розгадають цю
таємницю.
Вже від найдавніших часів астро
номи зауважили на Місяці широкі
долини. Спочатку вони гадали, що
це моря. Але, коли виявилось, що на
Місяці немає води, то стало ясно, іцо
це не моря, але безмежні площі. Од
нак назви морів залишились. І так,
маємо на Місяці море Хмар, море До
щів, море Миру, море Плодів тощо.
Якщо дивитися на моря Місяця в
телескоп, то вони виглядають, як рів
на площина, гладка, як папір. Учені
гадають, що це застигла лява, по
верхня якої покрита верствою піску
й пилу. Якщо це правда, то астронав
там не легко буде причалити на
Місяці. Бо, якщо цей пил глибокий,
то він може розступитись під тягарем
ракети, і тоді ракета порине в піску.
Можливо, що астронавтам прийдеть-
ся скинути на поверхню такого
„моря" одну або й дві бомби, щоб
розпорошити пісок і на очищеній
площі безпечно причалити.
Коли глянути на Місяць навіть у
малий телескоп, то виразно можна
побачити на ньому гори. Верхів'я де
яких гір дуже стрімкі. Сягають вони
на три, чотири й п'ять миль вгору.
Гори на Місяці скелясті. На думку
учених, деякі із цих скель мають у
собі скристалізовану воду. Можливо,
що на поверхні тих гір є метали —
залізо, алюміній, золото тощо.
Перші люди на Місяці.
Як проведуть перші дні астронавти
на Місяці? Це будують тяжкі дні.
Перш за все Місяць не має повітря,
яке на Землі так лагідно й ступнево
змінює спекоту дня на прохолоду
ночі. Брак атмосфери на Місяці є
причиною великої спеки удень і ве
ликих морозів уночі.
М і с я ц ь не обертається довкола
своєї осі і тому доба триває на ньо
му 29 земних діб. Іншими словами,
місячний день триває приблизно 14
наших діб, а місячна ніч — 14 наших
діб. Протягом дня температура на
Місяці доходить до 270 степенів Фа-
ренгайта. Та коли сонце перестає
світити і настає ніч, то температура
спадає до — 240 Фаренгайта.
Астронавти, як можна догадува
тись, прилетять на таке місце Міся
ця, де буде ще вечір. Спекота дня вже
промине, а морозна ніч ще не насту
пить. Перші відвідини на Місяці бу
дуть дуже короткі. Забравши зразки
мінералів, вони ще перед приходом
ночі вернуться на Землю.
Друга експедиція триватиме довше.
Цим разом астронавти, правдопо
дібно, прилетять під час повні, коли
на Місяці буде день. Вони привезуть
із собою спеціяльні убрання й шатра,
щоб забезпечити себе від гарячого
проміння Сонця. Через два тижні
після того Сонце зайде і температура
на місці причалення впаде до — 240
степенів. Гадаємо, що й ця експеди
ція залишить Місяць ще перед ніччю.
150