Basic HTML Version
кій владі. Це він і зробив. За місяць
був у Парижі з листами від Де-Монті
до кардинала Флері, до міністра за
кордонних справ Шовелена і до Лє-
щинського.
В першу чергу йшло про звільнен
ня Орлика з інтернування і вможлив
лений йому зв'язків із Січчю. Провід
ні діячі Франції признали повну ра
цію доказам гетьманича і вирядили
його до Царгороду, щоб він зайнявся
там, разом з французьким амбасадо-
ром, справами свого батька. По доро
зі вступив Григор потайки, під приб
раним назвиськом, до Солуня, до
батька, якого не бачив десять років,
щоб обдумати дальшу політичну дію.
Прибувши до Царгороду, Григор
відвідав у першу чергу французького
амбасадора Вільнева. Дав йому про
читати м. ін. лист свого батька до ве
ликого везира, в якому Орлик про
сить дозволу переїхати ближче до за
порожців і вдержувати з ними зв'яз
ки. Вільнев поінформував Григора,
що турецька влада тому так боїться
зачіпати Москву, що Москва має со
юз з головним ворогом Туреччини
— Австрією. Тому в Царгороді дуже
важко щось осягнути. Великий ве-
зир недовірливий, а султан любить
грошові дарунки.
Гетьманич відвідав також англійсь
кого амбасадора і посла Голляндії.
Згодом виявилося, що голляндський
посол був інформатором московсько
го посла Нєплюєва і доніс йому, що
син Орлика в Царгороді і живе у
французькій амбасаді під прибраним
назвиськом.
Під час зміни на ханському престо
лі кримським ханом став Каплан Ґі-
рей, давній приятель гетьмана. Тепер
він зрадів, діставши від Григора вісті
про його батька й обіцяв виєднати у
турецької влади для нього дозвіл пе
реїхати ближче до запорожців. Але
це і йому не вдалося, бо справа про
волікалася, а він мусів від'їхати на
Крим.
Григор покинув Царогород, коли
розійшлася вістка, що приїде мос
ковський дипломат Шафаров, ворог
України. Він міг своїми широкими
зв'язками викрити Григора і його за
вдання.
Вернувшись до Парижу, Григор на
писав меморіял до французької вла
ди, в якому м. ін. подає, що московсь
кі аґенти агітують серед запорожців,
щоб ті вернулися під московську вла
ду. Тому могли б запобігти зв'язки
гетьмана з Січчю, отже треба даль
шої невпинної акції в тій справі.
Діяльність Орлика по звільненні
з інтернування
На початку 1733 р. польський ко
роль Авґуст II помер. За кандидату
рою Лєщинського стояли навіть хи
мерні магнати. Французький король
XV і кардинал Флері вислали Григо
ра до Варшави, до посла Де-Монті.
Коли виявилося, що Лєщинський
має всі дані на вибір, Григор вернув
ся до Парижу з проектом, щоб Лє
щинський прибув потайки до Поль
щі. Так і зроблено. В товаристві геть
манича й одного французького шлях
тича Лєщинський переїхав до.Варша
ви. Всі три були перебрані за купців.
Там він скривався у французькому
посольстві. Показався прилюдно аж
у дні вибору, і його вибрано королем.
Московська влада негайно вислала
в Польщу 40-тисячну армію. Лєщин
ський мусів утікати з Варшави, а
гурт стероризованих вибрав під дик
татом іншого короля. Тоді почалася
війна. Франція виступила проти Авст
рії, московської союзниці, Не випові
ла війни Московщині, лише старала
ся, щоб виступила Туреччина. За ста
ранням французького а м б а с а д ора
Вільнева запротестувала турецька
влада проти введення московського
війська в Польщі і вимагала, щоб йо
го забрано назад.
Аж під весну 1734 р. згодився твер
доголовий великий везир, щоб геть
ман Орлик покинув Солунь. Але не
згодився на негайний виступ запо
рожців і хана проти Москви. Турецька
влада вимагала спершу оборонного й
наступального союзу з Францією.
Кардинал Флері вагався. Коли вреш-
шті літом того ж року згодився, було
запізно. Москалі зайняли Данціґ, де
осів був Лєщинський, і він утік до
Франції. При такій ситуації турки
втратили охоту вмішуватись у поль
ські справи.
щ