Basic HTML Version
Добрі люди постійно відвідували
хату й могилу довгі роки, аж поки
цей останній негостинний господар
не розвалив Гончаренкової хати, а
людей не почав відганяти поганою
лайкою і навіть стріляючи з руш
ниці.
28-го липня, коли, після довгих ми
тарств, наша група добилася до міс
цевої бібліотеки, щоб довідатися про
дорогу до могили, нам порадили взя
ти з собою шерифа. Проте, місцева
поліція не знала дороги до могили і
не хотіла дати нам охорони.
„Це — приватна власність. Чи вас
пустить до могили власник Мінке, це
залежить від нього. Ми чули, що він
туди нікого не пускає", — таке ска
зав нам командант поліції.
Нашу компанію, що складалася з
адвоката Чабана, п-ства Підгірних,
п-ства Панькових та їхніх дітей —
Зірки, Богдана й Бориса, ніби прово
див я. Хоч безрадний, я настоював,
що ми мусимо побачити могилу. Але
як?
їдемо знов до бібліотеки. Хтось по
радив зателефонувати до ,,Овкленд
Трібюн". Одержую число телефону
репортера, п. В. Штробела. Він ніби
знас, де є могила, бо там був попе
редньої суботи. Але на мій запит п.
Штробел відповів, що не може з нами
Отець Агапій Гончаренко в 19Ц р.
біля своєї печери, перед якою від
правляв щодня Богослуження.
поїхати, бо запрошений з жінкою на
вечерю до „синів Норвегії". Порадив
звернутися до п. Брадфорда. Той ви
мовився нездужанням, але подав чис
ло телефону'п-ні Мільтон. Вона по-
Українська Гірка („Укренієн Гайте) біля міста Гейвейд у Каліфорнії, де отець
Агапій Гончаренко ховався перед російськими аґентами в 1876 -1916 pp. і де
він похований на власній землі, що її він називав Україною.
109